Думки Катерини в книзі "Котик для Вищого" після бою з Вищим на лікарняНому ліжку прекрасні!

«Багатьом дісталося, важка ніч! Добре, що з Вищим зіткнулася я. Хоча він або слабак, або не бився всерйоз... Маман зазвичай клала мене швидше...» — дівчина раз за разом прокручувала бійку в голові.

Не дивно, бо Коли Каті було 13ть в "Оберни..." її тренування виглядало якось так:

Вони мали зустрітися в лісі. Це було тренування. 

«Полювання розпочато. Знайди мене першою», — прочитала Кет SMS на телефоні. 

Вона зробила глибокий вдих і завмерла, вслухаючись у тишу. Це було не вперше. Перевірила спорядження, зарядивши арбалет — трохи легший за стандартні моделі, виготовлений спеціально для неї Іваном. 

Рух. Обережний, чіткий. 

Дівчина вдивлялася в дерева й кущі. Вампірка з’явилася нізвідки. Кет вистрілила, не вагаючись. 

Промах. 

І вона побігла. 

Майстерно оминала густі зарості, використовуючи свій невеликий зріст. Вампірка на мить втратила її слід. Прислухалася. Серцебиття. Збудження — це все ще залишалося слабким місцем дівчини. 

Вона його відчула. 

Мисливський азарт захопив її. Очі налилися багряним, посмішка оголила ікла. 

Петля на нозі збила Раю з ніг. Кет вистрілила знову. 

Промах. 

Ривок — і над дівчиною навис монстр. 

— Я звалила тебе з ніг! — радісно вигукнула Кет. 

— Ти мертва, — Рая зазирнула їй в очі. Там не було страху. — Я можу поласувати тобою прямо зараз. Обернути тебе. Або просто вбити з власної примхи. 

Вона оголила ікла й нахилилася надто близько до шиї дівчини. 

Котик майже добіг до фіналу, тож якщо ви любите завершені твори, можете починати читати ;)