Значить ганяю я своїх котиків то по тредсам, інстаграмам, то по марафонам... 

І іноді в читачів виникає таке питаннячко... 

Чи можливі діти в таких пар, як Катя і Любасик, або Рая і Богданчик... 

З урахуванням, що сам Любомир напівкровка то у випадку  останніх можливо. 

В у випадку молоді... Хто зна... 

В мене там в світі іноді працюють закони з реального світу, але не всі (вампірів на щастя в нашому не існує) 

Тож тут може спрацювати, або як з вовкособами, або як з мулами, залежить від того що авторці в голову стукне ;) 

Але чесно ні одна ні другий в дітях зараз точно не зацікавлені. 

Вони до речі молодці і користуються захистом, там в книзі про це прямо написано. 

Але враховуючи історію походження самого Любомира, не думаю що йому самому хотілося б залишати після себе нащадка... 

А Кет взагалі живе моментом. 

Ну в ще в світі «Котик для Вищого» існує персонажка, яку питання розмноження бентежить сильніше, ніж цих двох: 

— А й справді? — наймилішою посмішкою перебила вовка Рая. — Мені теж цікаво, чому ми досі не вимерли?  

Усі в один момент подивилися на неї. В очах кожного зависло одне й те саме питання.  

— Не зрозумійте мене неправильно! — Рая поклала голову просто на стоси паперів перед собою. — Абсолютно нічого не знаю про те, як ми розмножуємося, хоча й веду активне...  

— Дякую, Рая, що розрядила обстановку! — різко перебив Любомир. 

Я все ще ні на що не натякаю, але якщо і натякаю, поки напишу цей пост загубиться десь далеко))) 

Тож ходіть краще почитайте «Котик для Вищого» 

Щоб по гидувати та по лякатися. Там до речі теж про сімейні цінності;)

Ярослав дістав з холодильника шматок м’яса. Пішов назад до кімнати старшого брата, відкрив двері й кинув йому їжу. 

Вовк одразу з’їв все. 

 Глянув на людину перед ним. Надибив шерсть.  

Ярослав здригнувся, але залишився на місці. 

Володимир раптом усвідомив ким є людина перед ним. Знову сів на задні лапи. 

Подивився прямо в очі молодшого брата. 

Ярослав заговорив: 

– Вовчику... ем... ти мене розумієш?