Просто красиві циферки, шкода, не всі кругленькі.

То ж нехай це стане приводом нагадати про "Тінь, що не зникає"

• дарк-роман - хоча точно не з класичним для жанру сюжетом
• психологічний трилер 
• детектив 
• трохи сімейна сага

У цю ж мить частина стелі, охоплена вогнем, обвалилась, вони ледь встигли повернутись у кам’яний коридор. Товсті вогкі стіни, можливо, зможуть ненадовго вберегти їх від вогню, але від диму не врятують навіть вони.

Теодора відчула, як гіркий присмак заповнює легені, горло різало димом. 

Клятий дім. Вона в ньому ледь не гине вже вдруге за два дні.

Вони кинулись коридором назад, туди, де темрява ставала щільнішою, а вогкість - відчутнішою. Камінський дістав з кишені хусточку, притулив до вогкої стіни – тканина одразу намокла 

- Тримай, піднеси до носа, - простягнув Теодорі, а сам дістав з кишені смартфон.

Стільниковий зв'зок не ловив. Справи кепські. Він попросив телефон жінки, вона слухняно протягнула. Тут ситуація була не настільки кепська - одна позначка давала надію на краще. Виклик на останній номер закінчився короткими гудками і тріскучою тишею. Після кількох невдалих спроб Камінський здався, можливо, наверху сходів спрацює. Він розвів руками і подивився на Теодору, в її очах з'явилось щось нове, ніби недовіра, яка нещодавно майже зникла, тепер розрослась новим густим цвітом. 

- Це ти зробив? - раптом запитала вона, відштовхуючи його руку, - Щоб мене позбутися? Остаточно.

Камінський завмер, як тоді біля басейну, з горла вирвався короткий смішок. Але смішно йому не було. Насправді, він був ладен піти на багато що, аби позбутися своїх ворогів, але не тепер. І не так. 

- Як ти вчасно питаєш. Після того, що між нами щойно було.

- Це ти? Кажи!

- Стулися, Теодоро. 

Нагорі щось важко грюкнуло, почувся глухий виляск. Не витримала газова плита. Роман схопив Теодору за зап’ястя і потягнув за собою подалі вглиб кам’яного коридору.