✨Доброго вечора, шановні добродії!✨

⚜️

Чотири нові глави “Між двома подихами” опубліковано:

зображення клікабельне

Дорогою вона взяла кілька коржів та фруктів у найближчому буфеті, знаючи вже з власного досвіду напевно, що Еліан вміє вештатися світами впроголодь. Вона викликала легкий міський аерокар і назвала пункт призначення рівним голосом:

 

— Ард-Шуіл.

⚜️

зображення клікабельне 

Далі, у центральному залі, уже стояв невеликий натовп. Люди уважно слухали гіда. Той змахував руками, і зображення на стінах змінювалися слідом за його словами: історія обсерваторії Ард-Шуіл, перші зорезнавці Каледорії, старі карти неба.

 

Ховатися не було сенсу. Якщо ховатися — Нірею він так не знайде.

 

«Але куди подіти динамо?»

 

Якщо крутити її просто серед людей, його вважатимуть диваком. Або гірше.

 

Він ще раз сильно розкрутив ручку, швидко сховав машину до портфеля і — на диво — нічого не зникло. Ард-Шуіл лишився. Світла динамо вже не було видно, лише тихе гудіння маховика й легка вібрація біля стегна. Портфель він навмисне не застібнув: відкидний клапан трохи відхилився, а права рука могла час від часу непомітно підкрутити механізм.

 

Виглядало, певна річ, кумедно. Але працювало.

 

Еліан набрався духу й підійшов до групи…

⚜️

зображення клікабельне 

— Дякую, друже, — мовив Еліан із неприхованим захопленням, обережно ковзаючи пальцями по голограмі пошуковика. Схеми самі розходилися під пальцями, піднімали старі плити, витягали копії карт. — У нас в Ард-Ейрі більше надавали перевагу паперовим і… фізичним підказчикам.

 

Каелан кивнув так серйозно, неначе це було цілком наукове пояснення.

 

— Будь ласка, Еліане. Напевно, у вас спеціально для креслярів і картографів роблять відповідні умови. Щоб легше було працювати з матеріалом, який можна взяти до рук.

 

Він почав складати до портфеля зошити, планшет і світлописи — уже збираючись іти, але ще затримався.

 

— А тут, в Ард-Лірі, на історико-культурному факультеті, я чув, взагалі пропонують користуватися старими, й геть застарілими речами. Щоб, так би мовити, краще засвоювався матеріал.

⚜️

зображення клікабельне 

Вони знову замовкли. Але тепер мовчанка була близькою. Динамо тихо жило в її руках. Голограма над столом усе ще тримала два півкола, не з'єднані між собою.

 

Еліан простягнув руку й дуже обережно, майже питаючи дозволу, торкнувся пальцями її зап'ястя — там, де шкіра здригалася від рівного руху ручки.

 

— Тоді нехай у твоєму світі немає зими, — сказав він. — Мені вистачить, що ти є.

 

Еліан не забрав руки.

 

Пальці лишилися на її зап'ясті — легко, майже невагомо. Нірея не відсторонилася. Лише крутила ручку трохи повільніше, ніби саме зараз світла було досить і цього тихого тепла між ними.

 

Він нахилився першим. Не різко. Питаючи.

 

Нірея підвела обличчя назустріч…

⚜️

Всіх запрошую до читання  «Між двома подихами».

обкладинка клікабельна

Це фентезійна історія про кохання з елементами стімпанку.

Завжди радий Вашим враженням, думкам і коментарям.

Дякую!❤️

Усім бажаю успіхів, бажання та натхнення й мирного вечора ✨

З повагою

Ромул Шерідан ✨