Глава ІІ. Священна 7. Рейнор

ГЛАВА ІІ. СВЯЩЕННА
7. РЕЙНОР

https://booknet.ua/reader/obrana-b458186?c=5111362

Вона повернулася туди, де все почалося…

Старий дуб.
Тихий струмок.
Камінь, на якому колись сиділа Рея.
І пам’ять про маленьке поранене вовченя, якому вона простягнула руку.

Але тепер у темряві перед нею стоїть не маленький звір.

Перед нею — великий срібний вовк.

Той самий шрам.
Той самий погляд.
Та сама довіра.

Рея торкається його носа — і Золоте Серце відгукується.

Вона відчуває все, що колись залишилося між ними: страх, біль, самотність… і безмежну довіру.

— Це був ти…

І тоді минуле зустрічається з майбутнім.

 Місяць відкриває Реї істину:

тут народилася не її сила.
Тут народилася Рівновага.

Саме тут з’являється задум місця, яке не належатиме ані людям, ані вовкам.

Місця без трону.
Без палацу.
Без влади над іншими.

Місця, де кожен залишатиме за порогом свою гордість, ненависть і зброю.

Місця, де правда повинна йти від самого серця.

І коли Місяць запитує:

— Як ти назвеш це місце?

Рея знає відповідь.

Рейнор.

Серце Рівноваги. 

Але чи здогадується вона, що називає не просто місце…

А початок легенди, яка житиме крізь століття?

Читайте главу «Рейнор» та дізнайтеся, з чого почалося Святилище Реї.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
MargFed
31.08.2026, 23:00:16

✨❣️✨

Olena I
01.09.2026, 19:53:52

MargFed, ❤️❤️❤️

avatar
Уляна Саммерс
31.08.2026, 20:07:45

Так гарно написали

Olena I
31.08.2026, 20:11:28

Ulyana Summers, Дякую ❤️❤️❤️

Інші блоги
А якщо темрява — це ще не найстрашніше, що існує?
Ми звикли боятися нічних лісів, демонів, проклять і тих, хто стукає у вікна після опівночі. Але що, коли за всім цим ховається щось набагато давніше? Те, чого боялися навіть боги. У «Чорнобозі і Бісиці» на героїв
«все (не) за планом 3» — епілог уже на Букнеті!
Привіт! Що ж, я дописала «Все (не) за планом». Епілог викладено, крапку поставлено, а я тихенько лежу під столом — щаслива людина з порожньою головою. Для тих, хто відклав покупку на «ще подумаю», сьогодні
Новинка: академка Залік із катастроф
Вітаю! Сьогодні починаю виклади навинку: гумористичну академку "Залік із катастроф" Бути дочкою ректора магічної академії — не завжди перевага. Особливо якщо ти вже третій рік навчаєшся там без жодної краплі
А дракониця не згодна...
Зачиняю вхідні двері й на мить завмираю, притиснувшись до них спиною. Прикриваю очі, і переді мною знову постає він… Ні! Жену від себе видіння. Зараз не час для слабкості… «Ти добре подумала?» — раптом подає
Як «випадковий» персонаж стає ключовою фігурою
Вітаю, мої любі читачі та слухачі! Нещодавно ми з вами вже говорили про те, чому великі історії варто читати з першої книги, а не з середини. Сьогодні хочу показати це на живому прикладі з циклу «Обрана» — на прикладі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше