Мері-Єнн. Повернути Кохання.
Вони товарищували з дитинства. Завжди разом. Але, коли потрапили на "Ластівочку", тільки дружба і залишилась. А Мері-Єнн хотілось більшого. Як і Робіну. І вони вдвох йшли до цього на протязі двох книг - "Заповіт Везунчиків" та "Протистояння Везунчиків". Це називається - повернути те, що було колись.
Гірше, коли люди намагаються повернути щось, чого в них ніколи не було. У Мері-Єнн це відчуття безпеки. Вона зростала в такому середовищі, де дівчата, починаючи змалечку, ніколи не почували себе захищенними.
Навіть присутність друга дитинства Робіна, який по можливості, виконував роль старшого брата, не змінила це. Тому Мері-Єнн не може собі сказати "я знов відчую себе у безпеці." В неї це буде звучати по іншому - "я створю умови для того, щоб знати - безпековий контур існує. Я в ньому знаходжусь". І це два різних стана.
Повернення до того, що було колись. І створення нового. Того, що в дитинстві не додали. Тому, що середньовіччя. Бо не було ресурсів на це.
Але Мері-Єнн з везунчиків). Їй було боляче і важко, але все ж таки обручка зі срібною нескінченністю прикрасила палець дівчини.
Хеппі єнд?
На жаль, не зовсім.
Бо у медикині залишилась задача створити для себе, вже за допомогою нареченого, відчуття базової безпеки, яку вона не отримала, коли була дитиною.
Давайте побажаємо їй вдачі в цьому. А, може, подумаємо разом з дівчиною - а які опції не підключили в дитинстві нам? Чого саме ми недоотримали, через що тепер страждаємо?
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❣️✨❣️
MargFed, Дякую) і сердечки, і каблучка - все буде) бо Мєрі-Єнн впевнено йде до своєї мети.
От в мене точно ніколи не було відчуття безпеки. Хулігани, брат-задира, колегі по роботі тепер. Авторко, піднімаєтє важливу тему. А от що з цим робити тепер? Хотілося б почути.
Аделіна Серпер, Що робити - головне питання. І відповіді є. Але ж всі хотять легко, за два-три тижні вирішити проблему, яка створювалась та підтримувалась роками! Чому підтримувалась? Бо кожен раз, коли ми відчували той самий первинний страх, то нейронні зв'язки відтворювали нашу реакцію на нього. Ту саму, давнішню. А нові зв'язки, щоб реагувати по іншому, потрібно створити. З нуля. А це робота. От вам і відповідь. Але я все ж таки хочу продовжувати цю тему.
Дякую, якщо дочитали) та за коментар.
Тема базової безпеки справді болюча, адже те, що недоотримано в дитинстві, ми часто компенсуємо все доросле життя.
Олексій Цапович, Я б сказала, намагаємося компенсувати. Не завжди виходить, бо не знаємо - як? Застосовуємо різні способи, використовуємо інших людей. Інколи виходить краще, інколи гірше. Але, власно я, маю наснагу продовжувати. Інакше печаль-печальная буде далі.
Дякую за вашу думку)
Красивий візуал
Олександра Шен, типу він сам додає деталі які ви не просили але ітог вам подобається ?
Вітаю з новинкою!
Олександра Шен, будь ласка ✨️❤️
Насправді, люди часто намагаються повернути не стільки те, що у них не було, як намагаються повернути вибір. Але потім вибирають те, чого не було)
Ромул Шерідан, Так, ви праві. Тому і крутять в голові сцени з минулого, в яких виходять переможцями. А вибір, він є завжди, поки ми живемо.
А от друга опція - повернути те, чого не було, це з області фантастики. Реально - створити те, чого не було. Самому. Бо батьки та соціум не впорались. Дякую за вашу думку та коментар.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати