Дівчата, яки вперше бачать Єльтіара,  зазвичай з посмішкою кажуть -  "фіолетовий красунчик".

 Але насправді, це бузковий колір) який притаманий мешканцям Делірі, рідної планети навігатора. 
Він був першим, кого зустріла Ярослава після того, як призначила себе командиром отриманого космічного корабля. І Єльтіар також опинився в ситуації непростого вибору. Читати тут - https://booknet.ua/reader/zapovt-vezunchikv-b447926?c=4923086&p=4 
А ще навігатор може контролювати свою лють. Завдяки тому, що на Делірі дуже давно зрозуміли -  подавлені емоції шкодять тілу, - з ними починають працювати змалечку. І перша це гнів. Скільки разів у вас було, що чекали-терпіли, думали людина сама зрозуміє. А потім - скандал, крики, розбірки? Який там переговорний процес, яке досягнення результатів? Один одного б не повбивали!
Єльтіар, на відміну від нас, з дитинства вчився. Спочатку бачити свою лють, шукати, де в тілі вона живе. Якого вона кольору, температури та форми. А потім опановував, як правильно прибрати її звідти. 
Коли хлопці на Делірі зростали, їх вчили, як битися. В стані повного спокою. Де гнів був основною рушійною силою (двигуном), але не засобом  керування процесом. 
І третя  - найскладніша - частина, коли і ти, і суперник, і простір стають немов би одним цілим. Стан бойового трансу. Не всім вдається досягти такого рівня, але Єльтіар дуже талановитий, і може це робити. 
Залишаючись при цьому  добрим, чуйним, та емпатичним до оточуючих. Втім,  в нього є таємниця. Жодного разу Єльтіар не завів розмову про повернення на рідну планету. Навіть тоді, коли можливості для цього були. Чому? Можливо покаже час.

А поки що цікава ваша думка - нам на Землі згодилася б така технологія?