Арія сидить у готельному номері, стискаючи аркуш паперу. Даміано писав листа тоді, коли не знав, чи матиме шанс знову побачити її.

Але він вижив, вони, фактично, разом. І папірець, який мав поставити крапку в їхній історії, нарешті потрапив до її рук, втративши своє первісне призначення.

Вона читає — і не може стримати сліз. Руки тремтять, а серце шалено калатає. Бо вперше Арія пізнає справжню глибину його почуттів. Болісних, майже хворобливих, одержимих… і неймовірно сильних.

І замість того, щоб злякатися, вона лише ще гостріше усвідомлює, наскільки хоче... Ага, продовження прочитаєте опівночі в Хамелеон: останній колір ;)

СПОЙЛЕР:

Арія дочитала й лише тоді помітила, як тремтять її руки. На аркуші залишилося кілька вологих слідів від власних сліз. Вона обережно склала лист і поклала поруч. Якусь мить сиділа нерухомо, а потім знову розгорнула його й перечитала.

І ще раз.

Щоразу її наздоганяло одне й те саме усвідомлення: він носив у собі все це, коли просто сидів поруч із нею. А вона навіть не здогадувалася, наскільки глибоко сягали його почуття.

То що ж Даміано написав у тому листі? Які слова змусили Арію плакати, коли, здавалося б, причин для сліз уже немає?