Софія так ретельно готувалася до випускного. Сукня, зачіска, макіяж… Усе ідеальне, адже сьогодні урочиста церемонія, і важлива промова, до якої вона готувалася.

Але був один нюанс... Олексій.

Ну не був би він Олексієм, якби не вибрав саме цей день для помсти.

— Це тобі, — кажу тихо, обіймаючи її руками навхрест.

 

Софія глянула на мою долоню. На обличчі з'являється здивована, але вже щаслива усмішка.

 

​— Ти ж не думала, що я залишу тебе без подарунка на випускний? — хмикаю, цьомаючи її в кінчик носа. — Та це так... маленький. Ще один буде пізніше. Звісно, якщо дотягнеш до того часу без пригод.

​

Вона завмирає в очікуванні, а я... а я, не поспішаючи, розтягую зав'язки і висипаю на свою долоню дві металеві кульки. Холодні, важкі, і гладенькі.

СЛУХНЯНА ДІВЧИНКА

Всім гарних вихідних❤️