Достиглий плід
То саме "яблуко" в літературі. Впевнена, не раз всі ми чули фразу "це тобі читати ще зарано, ти не зрозумієш". І в більшості випадків все одно читали)) Ну, чи починали, принаймні.
І те, що ми дійсно ще "не доросли" до певної літератури, ставало зрозуміло далеко не після прочитання "забороненої" книжки. А значно пізніше. Тоді, коли вже доросли і отримали досвід, необхідний для сприйняття.
В мене так було з Франсуазою Саган, наприклад. Ніби ти читаєш - і все зрозуміло: і почуття героїні, і обставини, і безвихідь. Але ж ти молодий активний розум. Ти б'єшся об ці грати, намагаєшся знайти вихід. Книжка вже прочитана, а тобі крутиться той світ - ніяких страшних подій не сталося, то чому не повернути все в оптимістичний сценарій?
Вже будучи значно дорослішою, я зрозуміла, в чому полягав загальний типаж героїв і героїнь : це люди без мети, яких несе по життю, як вітер сухе листя. Це статисти, яких безліч, які поряд. Вони не злі, вони відчувають, їм боляче - проте ніколи не роблять надмірних зусиль заради когось, крім себе. Вони, власне, і для себе на це нездатні.
Недавно знайшла на горищі Тургенєва "Степовий король Лір". Я і в школі це читала, але тоді було прийнято пояснювати все через класову нерівність. А проте зараз, дивлячись свіжим ( і дорослим) оком я бачу причину не стільки у класовій нерівності, скільки у притаманному росіянам менталітеті, який і зараз не надто змінився : зарозумілість там іде рука об руку з приниженням. Той, хто не втрачає нагоди показати своє свавілля на слабших за нього, одночасно плазує перед сильнішим. В цьому менталітеті немає самоповаги - це гойдалки між граничними станами- від самовпевненої пихи до найглибшого приниження. Це такий колективний Распутін, який ось тут віддається всім видам розпусти, а через кілька годин стоїть годинами на колінах в церкві, каючись.
В дитинстві нас вчили пишатися фразою "умом расію нє панять, () в расію можна толька вєріть", розповідаючи, що це означає духовну велич і обраність, а будучи дорослою, я бачу невіру Тютчєва в майбутнє цієї країни, що поет сподіваєтья лише на диво, яке її врятує. ( Поки що не трапилось, хіба вдасться спалити то нафік)
А які книги ви зрозуміли через роки після прочитання?
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНе те щоб прямо "було незрозуміло при першому прочитанні, але стало зрозуміло пізніше" - "Три мушкетери" в 10 років сприймалося як "вау, вони так круто жили", в більш зрілому віці - це ж життя в одних боргах, маєтку або нема, або занедбаний, вічна надія на випадкову халяву або багату коханку. Ну звісно, може веселіше, ніж офісна рутина сучасності, але перспективи не такі райдужні як бачилось в дитинстві.
Жюльєтта Бенцоні "Катрін" - читаючи до війни, я не розуміла, чому Арно так виходив з себе через походження Катрін і через англійців при французькому дворі, а от в війну зрозуміла, що у нього були вагомі причини так поводитися.
Вадим Сухобрус, Міледі була впевнена, що кохається з іншим чоловіком. Ще й яке згвалтування! Чи, по-вашому, якщо фізичного болю немає, то норм? Це величезне приниження. Про служку я просто не пам'ятаю.
Знаю, що Дюма не сучасник подій) Читала, що він писав пародію на сучасників під виглядом історичного роману, люди впізнавали фігурантів і веселилися. Але, чи правда це - не знаю.
Багато чого читала, але для мене найбільш показовим прикладом такого переосмислення стала Біблія. Висновки я зробила дуже похмурі, ділитись ними не буду — не хочу травмувати вірян. Текст стає «великим» не через мораль, а через те, що містить багатошарові коди. Чим більше в людини життєвого матеріалу, розуміння влади, психології та соціальної інженерії, тим глибший шар вона здатна «розпакувати».
Думаю, що саме це переосмислення літератури з погляду досвіду читача і є ознакою вічної світової класики.
Також згадала шкільні роки та твори на «вільні теми»: коли власна думка йшла врозріз із методичними шаблонами вчительки, заради оцінок на папері підганяла сприйняття під безпечний ідеологічний шаблон.
Магістр Анімарум, Мені здається, що то як з "чорним квадратом", про який ми говорили з Мрією. Кожен може бачити по-своєму, але тим і цікаве...
У мене, мабуть, так було зі «Сто років самотності» Ґабріеля Ґарсії Маркеса. Вперше я сприймала цю історію передусім як щось неймовірне, майже химерне, де постійно відбуваються дивні й незрозумілі речі. А коли повернулася до неї вже через роки, раптом побачила зовсім інший роман. За всією цією магією почали проступати самотність, приреченість повторювати власні помилки, нездатність людей почути одне одного й те, як минуле може роками жити всередині цілої родини. І тоді я зрозуміла, що, мабуть, першого разу просто ще не мала достатньо власного досвіду, щоб побачити цю книгу такою, якою вона є.
Ейларіс Вальєн, Не читала. Якось не траплявся мені...
Більшість літератури, що раніше були в старших класах взагалі були не призначені для читання людьми такого віку. Не знаю, може зараз ситуація краща. Власне тому літературу в старшій школі не всі любили.
Анастасія Газе, Є таке. Ну справді, як в шкільному віці зрозуміти речі, написані сорокарічними дядями в кризі середнього віку)
Я свого часу переосмислив деяку радянську літературу, після чого вона була використана за призначенням))
Дієз Алго, Хоча ні, є Маяковський) Але я його не викину))
Картина Малевича чорний квадрат. Все життя вважала, що людина просто першою додумалась мазню видати за геніальне творіння. А одного разу ПОБАЧИЛА. І це вже не розбачиш.
Мрія Чарівна, ♥️
Насправді в мене так з Елеонор Портер "Поліанна".
Я не розумію, чому зараз її подають в шкільній літературі, коли це настільки глибока книга, яку не зрозуміти дитячій наївній голові, яка дивиться на це крізь призму упереджень.
Сам факт параноїдальної радості героїні, зважаючи на обставини, які склались в її житті і те, як це змінило інших людей довкола не можна назвати нормальним, як на мій погляд.
Принаймні зараз читаю і офігієваю...
З Саган згодна на 100%
Дієз Алго, У цієї монети дві сторони, так.
Я читаю книги для задоволення!
Ханна Грей, Задоволення буває різне і від різного
Я коли переосмислив деякі речі, то спалив купу непотребу. Багато з того було підписано пафосними іменами)))
Ромул Шерідан, Ого)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати