То саме "яблуко" в літературі. Впевнена, не раз всі ми чули фразу "це тобі читати ще зарано, ти не зрозумієш". І в більшості випадків все одно читали)) Ну, чи починали, принаймні.
І те, що ми дійсно ще "не доросли" до певної літератури, ставало зрозуміло далеко не після прочитання "забороненої" книжки. А значно пізніше. Тоді, коли вже доросли і отримали досвід, необхідний для сприйняття.
В мене так було з Франсуазою Саган, наприклад. Ніби ти читаєш - і все зрозуміло: і почуття героїні, і обставини, і безвихідь. Але ж ти молодий активний розум. Ти б'єшся об ці грати, намагаєшся знайти вихід. Книжка вже прочитана, а тобі крутиться той світ - ніяких страшних подій не сталося, то чому не повернути все в оптимістичний сценарій?
Вже будучи значно дорослішою, я зрозуміла, в чому полягав загальний типаж героїв і героїнь : це люди без мети, яких несе по життю, як вітер сухе листя. Це статисти, яких безліч, які поряд. Вони не злі, вони відчувають, їм боляче - проте ніколи не роблять надмірних зусиль заради когось, крім себе. Вони, власне, і для себе на це нездатні.
Недавно знайшла на горищі Тургенєва "Степовий король Лір". Я і в школі це читала, але тоді було прийнято пояснювати все через класову нерівність. А проте зараз, дивлячись свіжим ( і дорослим) оком я бачу причину не стільки у класовій нерівності, скільки у притаманному росіянам менталітеті, який і зараз не надто змінився : зарозумілість там іде рука об руку з приниженням. Той, хто не втрачає нагоди показати своє свавілля на слабших за нього, одночасно плазує перед сильнішим. В цьому менталітеті немає самоповаги - це гойдалки між граничними станами- від самовпевненої пихи до найглибшого приниження. Це такий колективний Распутін, який ось тут віддається всім видам розпусти, а через кілька годин стоїть годинами на колінах в церкві, каючись.
В дитинстві нас вчили пишатися фразою "умом расію нє панять, () в расію можна толька вєріть", розповідаючи, що це означає духовну велич і обраність, а будучи дорослою, я бачу невіру Тютчєва в майбутнє цієї країни, що поет сподіваєтья лише на диво, яке її врятує. ( Поки що не трапилось, хіба вдасться спалити то нафік)
А які книги ви зрозуміли через роки після прочитання?
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНе те щоб прямо "було незрозуміло при першому прочитанні, але стало зрозуміло пізніше" - "Три мушкетери" в 10 років сприймалося як "вау, вони так круто жили", в більш зрілому віці - це ж життя в одних боргах, маєтку або нема, або занедбаний, вічна надія на випадкову халяву або багату коханку. Ну звісно, може веселіше, ніж офісна рутина сучасності, але перспективи не такі райдужні як бачилось в дитинстві.
Жюльєтта Бенцоні "Катрін" - читаючи до війни, я не розуміла, чому Арно так виходив з себе через походження Катрін і через англійців при французькому дворі, а от в війну зрозуміла, що у нього були вагомі причини так поводитися.
Дієз Алго, А хіба в Анжеліки мало вигадок? Та вже вона сама стільки там усього порушила, що б її спалили замість чоловіка. Якого, якраз, вже би не спалили, бо часи були іншими. Багато деталей суто вже близькі до 20 сторіччя, хоча автори справді багато напрацювали. Але Дюма не менш. До речі, Л14 у Голонів теж не дуже справжній. Мораль взагалі-то в королів була своя. Держава -це я. Ви всі - мої. Навіть брати та сестри - васали. Звісно, церква мала вплив. Але ж чомусь вбили Генрихів, бо щось не по їх. Вони дбали. Відчували. Але ж не тільки вони можуть бути героями історичного роману, та й нема про всіх свідоцтва про те, як саме вели, розмовляли у побуті. Тому, без припущень тут важко.
Багато чого читала, але для мене найбільш показовим прикладом такого переосмислення стала Біблія. Висновки я зробила дуже похмурі, ділитись ними не буду — не хочу травмувати вірян. Текст стає «великим» не через мораль, а через те, що містить багатошарові коди. Чим більше в людини життєвого матеріалу, розуміння влади, психології та соціальної інженерії, тим глибший шар вона здатна «розпакувати».
Думаю, що саме це переосмислення літератури з погляду досвіду читача і є ознакою вічної світової класики.
Також згадала шкільні роки та твори на «вільні теми»: коли власна думка йшла врозріз із методичними шаблонами вчительки, заради оцінок на папері підганяла сприйняття під безпечний ідеологічний шаблон.
Магістр Анімарум, Мені здається, що то як з "чорним квадратом", про який ми говорили з Мрією. Кожен може бачити по-своєму, але тим і цікаве...
У мене, мабуть, так було зі «Сто років самотності» Ґабріеля Ґарсії Маркеса. Вперше я сприймала цю історію передусім як щось неймовірне, майже химерне, де постійно відбуваються дивні й незрозумілі речі. А коли повернулася до неї вже через роки, раптом побачила зовсім інший роман. За всією цією магією почали проступати самотність, приреченість повторювати власні помилки, нездатність людей почути одне одного й те, як минуле може роками жити всередині цілої родини. І тоді я зрозуміла, що, мабуть, першого разу просто ще не мала достатньо власного досвіду, щоб побачити цю книгу такою, якою вона є.
Ейларіс Вальєн, Не читала. Якось не траплявся мені...
Більшість літератури, що раніше були в старших класах взагалі були не призначені для читання людьми такого віку. Не знаю, може зараз ситуація краща. Власне тому літературу в старшій школі не всі любили.
Анастасія Газе, Є таке. Ну справді, як в шкільному віці зрозуміти речі, написані сорокарічними дядями в кризі середнього віку)
Я свого часу переосмислив деяку радянську літературу, після чого вона була використана за призначенням))
Дієз Алго, Хоча ні, є Маяковський) Але я його не викину))
Картина Малевича чорний квадрат. Все життя вважала, що людина просто першою додумалась мазню видати за геніальне творіння. А одного разу ПОБАЧИЛА. І це вже не розбачиш.
Мрія Чарівна, ♥️
Насправді в мене так з Елеонор Портер "Поліанна".
Я не розумію, чому зараз її подають в шкільній літературі, коли це настільки глибока книга, яку не зрозуміти дитячій наївній голові, яка дивиться на це крізь призму упереджень.
Сам факт параноїдальної радості героїні, зважаючи на обставини, які склались в її житті і те, як це змінило інших людей довкола не можна назвати нормальним, як на мій погляд.
Принаймні зараз читаю і офігієваю...
З Саган згодна на 100%
Дієз Алго, У цієї монети дві сторони, так.
Я читаю книги для задоволення!
Ханна Грей, Задоволення буває різне і від різного
Я коли переосмислив деякі речі, то спалив купу непотребу. Багато з того було підписано пафосними іменами)))
Ромул Шерідан, Ого)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати