Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті.

За традицією: статичні колажі подаю нижче, анімовані уже у моїх reels

– Мені не потрібно наважуватись, щоб помститися, – хмикнув Малроуз.
– Може, годі вже про свою помсту? Ти нагадуєш клішованого персонажа дешевих коміксів. Дозволь, я розкрию тобі очі. Ти шукав мене не через любов до братика. Не тому, що тобі бракує його, чи ти гніваєшся на його вбивцю.
Вона нагнулась вперед, зустрівши його погляд. Очі безжально зблиснули:
– Ти шукав мене, Ілаю, виключно тому, що поки я жива – ти щодня згадуєш, який насправді жалюгідний. А прибравши мене, ти зможеш нарешті самоствердитись достатньо, щоб довести мертвому виродку, що здатний бодай на щось без нього.
Очі Ілая вперше за розмову змінилися. Холодний спокій зник, змінюючись чистою, концентрованою люттю.
– Досить, – різко сказав Малроуз, голос вперше зірвався, руйнуючи дбайливо вибудуваний образ холодного і стриманого авторитета. – Я дав тобі шанс поговорити. Ти вирішила перейти до відкритих образ.
Вівіка лише знизала плечима:
– Сам казав: чув про мене досить. Міг би й передбачити. Та і що ти зробиш? Сам підведешся і вдариш мене?
Ілай ледь помітно смикнув підборіддям. На світло вийшли троє охоронців.
– А от і друзі! – реготнула Вів. – Що, для мене одненької аж трьох мужиків виділяють? Ти справді аж так наляканий?
Ілай скрипнув зубами. Вів схилила голову вправо:
– Як справи, хлопці? Все гаразд? Дефективний гарно платить?
Охоронці зробили крок. Вівіка не зрушила з місця, всміхаючись:
– Ходіть, не бійтеся. Потанцюємо.

Нападник був самовдоволеним, готувався знищити її, сподівався на її слабкість. Вів бачила  його коліна. Покручені, вочевидь артрит, чоловік був великим, Піджак мало не репав на добре розвинених м’язах рук, це сповільнювало його. Тісний одяг, великий розмір, хвороба, а найголовніше: його впевненість. Він не чекатиме від неї сили. Отже, вона має її проявити.

Нога нарешті штовхнула шмат арматури. Дівчина підскочила, вирівнявши ногу. П’ята вдарила чоловіка під підборіддям, сукня репнула. Він розвів руки, готуючись вхопити дівчину. Вівіка присіла, хапаючи арматуру і, що є сили, вдарила нею нападника у скроню.

Він хитнув головою. Вів вдарила знову, цього разу в груди. На третьому ударі, чоловік нарешті зібрав свої сили і перехопив арматуру, а тоді відкинув її і, хапаючи Вів за шию, повалив на спину, притискаючи своїм тілом до холодної бетонної підлоги.

А кому цікаво як Вів роздавала люлей покидькам, запрошую у рілз))

Хлопець важко дихав. Піт вкривав чоло.
– Не вирубайся, бо я прихоплю ту гвинтівку додому, – пригрозила вона, підхоплюючи постіль, упаковку якої не встигла дорвати.
Те, яким слабким він був через поранення, викликало у Вів шалений напад люті.
– Якщо ти вмреш, Пейдже, я тебе нахрін увалю! – рявкнула вона притискаючи простирадло до рани і перемотуючи металізованим скотчем.

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️