Між нами сорок років 

Лише тепло його губ, легке тремтіння в грудях і шалене биття власного серця.Лара навіть усміхнулася прямо під час поцілунку.Юрій відсторонився на кілька сантиметрів і подивився на неї.

— Чого усміхаєшся?

— Та так… — Лара опустила очі, намагаючись приховати хвилювання.

— Сподіваюся, я не зробив нічого смішного.

— Ні, — вона тихо засміялася. — Просто все добре.

І цього разу вона справді відчула полегшення. Можливо, те, що сталося на чортовому колесі, було лише дивною випадковістю. А може, їй просто здалося.

— Тепер точно іду, — сказала Лара.

— Добре, — усміхнувся Юрій. — До завтра.

— До завтра.

Вона ще раз глянула на нього, а потім зайшла до під'їзду.Юрій залишився стояти біля дверей і дивився їй услід, поки вона не зникла за ними.А Лара, піднімаючись сходами, торкнулася пальцями губ і тихо усміхнулася.Цього разу жодних видінь не було.Але чомусь від цього їй стало ще страшніше.