Любі, читачі! Рада опвідомити, що в мене на сторінці стартувала друга книгадилогії з назвою "Дружина Даниленка"!

Анотація:

Не подбавши про безпеку, я необачно повірив, що почав нове життя. Але тепер під ударом опинилась моя дружина. Страшна аварія стерла з її пам'яті все, включно зі мною. Тепер на моїх плечах лежить величезна відповідальність: знайти й покарати усіх причетних до цього замаху. Та виявилося, що помста — це найлегше. Набагато складніше знову завоювати серце власної дружини, для якої я тепер — цілковитий незнайомець...

Книгу читайте тут!

Перша частина книги БЕЗКОШТОВНА! Назва "Наречена для Даниленка"

Анотація:

— Ти нікуди не підеш. — Він хапає мене за лікоть, чим змушує зупинитись.
— Чому це? — Питаю розвернувшись до нього обличчям і вирвавши руку з захвату. Ох, цей дотик був якимось занадто гарячим і пустив по шкірі мурах.
— Бо тепер ти станеш моєю нареченою…
— Ні! Цього не буде. — Намагаюсь сказати твердо, але голос зрадницьки починає тремтіти. Від гніву. Від злості на цього чоловіка. Та що він собі взагалі думає?!
— А я тебе не питаю. Мені треба наречена і нею будеш ти. Адже, саме ти зробила усе можливе аби позбутися попередньої кандидатки.

Книгу читайте тут!

І бонусом маленький уривок з їхньої історії:

— Я не винна, що ти не міг тримати свого прутня у штанях. — Майже кричить Вогненко, коли вчергове невчасно залетіла у кабінет. Я й забув, що не зачинив його. А в неї прям радар налаштований на мене.

— А може ти просто заздриш, що у мене є с*кс, а в тебе ні? — Таки люблю задіти її. Подобається, як вона червоніє від одного слова про це дійство. На перший погляд і не скажеш, що хлопця немає. Одягається так, наче зваблювати зібралась тут когось.

— Ну, ні! Це ж ти не міг дотерпіти до готелю чи хоча б до своєї квартири.

— Я не водив нікого до себе додому. — Перебиваю її, бо таки не водив нікого.

— Та мені чхати. Факт лишається фактом. — Вигукує прямо мені в обличчя, а у мене кров жилами розганяється. Як же вона мене дратує…

— Я люблю с*кс. А за його відсутність у твоєму житті я не відповідаю. — Спираюся на спинку стільця і ліниво посміхаюся.

— А-а-а… Як же ти мене бісиш! — Гарчить показуючи своє невдоволення, а на додачу тупотить ногами по підлозі.

— Взаємно.

Сподіваюся змогла вас зацікавити. Тож чекаю вас у своїх історіях!
З любов'ю, ваша Деллі!❤️