Всім привіт. Сьогодні всі наші сестри зібрались разом в онлайн розмові. Сніжана у Києві в пентхаусі Давида, Поліна в Одесі в затишній квартирі Дана, Ксеня на мансарді в будинку Любомира. А Вероніка в просторій квартирі свого професора Арсена. Квартирі, де вона знайшла прихисток і повний спокій. Як вони дійшли до такого життя у своїх містах дізнаємось у наступних книгах про кожну з сестер окремо. А зараз повернемось до Вероніки та Арсена. Хто читає запрошую на прочитання нової глави. А хто ще не читав, запрошую на прочитання.

Невеликий фрагмент:

У нашому сестринському чаті «Чотири краплі душі» вже світилися сповіщення. Не змовляючись, ми вирішили влаштувати повноцінний відеодзвінок — нам усім потрібно було виговоритися після останніх подій.

Екран розділився на чотири частини, зв’язуючи чотири різні куточки країни в одну велику розмову.

— Дівчата, привіт! — першою на зв’язок вийшла Сніжка, і я мимоволі замилувалася нею.

Вона сиділа у величезній, стильній вітальні пентхауса Давида в Києві, підібгавши одну ногу під себе, а інша лежала на журнальному столі забинтована еластичним бинтом, майже до коліна на шкіряному дивані. На задньому плані крізь панорамні вікна світилися вогні столиці. Сніжка виглядала втомленою, але її очі горіли тим самим звичним, бунтарським вогнем.

— Привіт, мої любі! — з іншого боку екрана помахала рукою Поля.

Вона сиділа на затишній кухні в квартирі Дана в Одесі, закутана в його величезне худі з логотипом футбольного клубу. Щоки Поліни рожевіли після тривалого тренування на стадіоні, а поруч на столі стояв протеїновий коктейль. Вона виглядала такою домашньою і водночас неймовірно живою.

— Ну що, Ніко, розповідай! — Сніжка примружила свої очі, дивлячись на мене. — Як твій професор? Як пройшов перший день у ролі його офіційної підопічної?

— Ой, дівчата, це було щось із чимось, — я зробила ковток чаю й щиро засміялася, згадуючи вираз обличчя Макса. — Сьогодні була перша офіційна консультація щодо курсової. Арсен узяв мене і Макса — мого одногрупника, який допомагав у п'ятницю. Конспірація в Арсена Володимировича просто вищого рівня. Він у кабінеті поводився як абсолютна крижана стіна. Жодного зайвого погляду, тон офіційний, суворий, вимогливий. Макс після кабінету мене за куток завів і на повному серйозі запитав, чи ми взагалі зустрічаємося, бо Арсен на мене навіть не подивився ні разу! Юля, наша староста, досі в шоці — її плани знищені, а в нас із Максом тепер залізне алібі університеті.

— Красава твій професор, стратег! — Сніжка весело хмикнула й відкинулася на подушки. — Справжній чоловік. Вміє тримати обличчя перед публікою.

А це дівчата на подвір'ї будинку, де вони виросли. Зліва на право Поліна, Ксенія, Вероніка та Сніжана.

Всім гарного дня та мирного неба.