Якщо на дні водосховища з’явилася дорога — не ступай на неї.

Якщо дитина з мокрим вінком запитає, як тебе звати — не відповідай.

Якщо знайдеш на дереві сорочку, вишиту червоною ниткою — не вдягай її.

І ніколи не йди за голосом людини, яка потонула багато років тому.

Мар’яна не знала цих правил, коли повернулася до Старих Ясенців. Тепер її ім’я вже вишивають на чужому полотні, затоплене село прокидається, а Данило приховує, що саме сталося тут шістнадцять років тому.

«Дорога для потопельниць» — містична історія про українських русалок без казкової романтики і про старі обряди, які не втратили сили.

А ще — про кохання після довгого мовчання.

І про дорогу, що повертається по тих, кого їй не віддали раніше, щоб нарешті забрати своє.

Ця книга бере участь у конкурсі «Дуже дивні справи»,

тож буду вельми рада вашому інтересу до неї.

Читайте із задоволенням! ❤️