Привіт вам) Прода на книгу  “Обійми за регламентом” на сайті)

— А як же Флай?

— А що з нею…? — кліпнула вона, ледь поправляючи футболку, але вона відразу ж спала на інше плече. — Вона ж спить.

— А хіба вона не злякається, прокинувшись наодинці в незнайомому місці? Без вас? 

— Я б на вашому місці переймалася не за її переляк, а за ваші стелі та за примару вашого батька. Вона все дитинство мріяла мати ручного примару та літати з ним кругом. Привівши її до цього місця ви фактично здійснили її мрію. 

— А я думав, що вона мріє стати вдовою… — нервово смикнув куточком губ. 

— Це само собою… Але ж ви наче не збираєтесь поки помирати? — сонно потягнулася вона, ніби не усвідомлюючи, що говорить та кому. Вона знову кліпнула очима, взяла мене за руку та потягнула всердину, примовляючи всю дорогу: — Ходімо вже… Ходімо… Грошики — це святе… А то раптом примари самі підуть на світло…? 

— Та якби ж то…

Посилання на Буктрейлер:

https://youtu.be/DxkBZ5ltA80?si=4dArqmnrpMicDaUs 

В також забігайте до веселого любовного фентезі — “Відьмина служба кол-центру”. 

Цитата:

— Хоч би ця магія швидше розвіялась. Я не хочу залазити у пастку робочих стосунків, коли знайшла хоч якусь можливість триматися на плаву. Чуєш, Айронсе? Давай швидше закінчимо з цим прокляттям. Прокидайся вже!

Зробивши глибокий вдих та видих, я повільно нахилилася до блідих, потрісканих губ і провела язиком по них. Стараючись м'яко цілувати Ская, я навіть не помітила в який момент нічна сценка повторилася, і коли саме його долоні знову почали мене притягувати ближче. Як і ніччю, Скай швидко розплющив свої сонні очі, втягуючи мене в поцілунок, від якого я намагалася відсторонитися. Але дарма. Серце знову скажено забилося, зрадницьки насолоджуючись ніжними дотиками. Свята Інсаніє, невже так буде кожного разу?

— Та ніяке серце не витримає подібного! — промовила вголос, відхиляючись якомога далі. Цей чоловік обіцяв мені дуже швидку смерть від розриву аорти на фоні невзаємного кохання. 

— І тобі доброго ранку, Тайро, — по доброму посміхнувся чоловік. — Ти завжди зранку так бурчиш?

— Ні, лише коли вимушена цілувати незнайомців, аби вони не проспали половину свого життя.