Вітаю, любі читачки і читачі!

Ви бачили? Мій роман «Пробач, некохана» зараз на першій сходинці в категорії сучасного любовного роману на Букнет! І на третьому місці у топі серед всіх жанрів❤️ Це дуже знаково й дуже приємно для мене, бо, здається, давно я там не була))

Дякую вам за таку увагу до книги, мені дуже-дуже радісно! Ніщо так не надихає, як ваші відгуки і сердечка!

А тих, хто ще не брався до читання, запрошую! Це та книга, яка розбурхає емоції!

Уривок:

— Яке тобі діло? Я — не твоя проблема!

— А якщо моя?

Він робить крок, і я сахаюся, відступаю. Він — ще крок, і ще. Аж доки я не впираюся лопатками у стіну біля дверей.

Микита повільно простягає руку і перекручує замок на дверях, замикає нас у кабінеті.

Дивлюся у блакитні очі, які вкотре за останній час так близько. У них — шторм.

— Не твоя, давно не твоя, — шепочу.

— Та ну?

Дихання у моїх грудях завмирає, коли він робить різкий випад, подається вперед, до моїх губ. Накидається. Захоплює мої губи своїми. Зминає їх ненаситно, проникає глибоко.

А я стою, наче паралізована, не можу ні відповісти, ні відштовхнути. Серце з грудей вивалюється, губиться десь під ногами, більше його не відчуваю. Голова паморочиться, а кінцівки німіють.

Секунда? П’ять? Десять? Скільки часу я дозволяю йому себе цілувати? Не знаю.

У якийсь момент знаходжу в руках силу, впираюся в його груди і трохи відштовхую. 

— Що ти коїш? Припини! — Борсаюся, бо Микита не відхиляється.

— Божеволію, — стогне і нахиляється знову, тільки тепер тягнеться до моєї шиї.

Хочу дати йому ляпаса чи вдарити по плечах, але він ловить обидва мої зап’ястя і притискає до стіни. А сам губами припадає до моєї шиї. 

Додавайте в бібліотеку і читайте з насолодою тут!

А також не забудьте про сердечка книзі — я буду дуже вдячною за вашу підтримку❤️

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.