«Що зі мною, пресвята Діво? Чому? Чому так жарко і боляче? Хоч би не захворіти... страшно втратити таке місце...».
Руки тремтіли. Голос зривався, горло ніби стискало. 
В церкві було напівтемно. Святі уважно, наче співчутливо, дивились зі старих фресок. 

Люсіль постояла ще якийсь час, а тоді закуталася в шаль і пішла назад до будинку.