Саме так називається новий розділ книги "Деклінс. Клятва чарівниці" який вийшов сьогодні опівночі (власне, як і кожен день). Й справа не тільки в проклятті, а в тому яке важливе кожне слово для людини, яка зачаклована.

Не встигла я й оком змигнути, як важка кігтяста лапа схопила мене за ногу. Повітря вибило з грудей, коли демон ривком підвісив мене вниз головою над своєю пащею.

– Чого ти прагнеш, дівчино? Владу? Могутність? Хм... стривай, – його очі спалахнули яскравим, мерзенно-зеленим світлом, яке, здавалося, проникало в саму душу, розриваючи мої думки. – Магазин! Ти хочеш врятувати свій магазин... Хочеш відкрити його? Ти хочеш бути гідною свого спадку, чарівнице? Ми можемо домовитися…

– Домовишся з моїм черевиком! – закричала я й з усієї сили вдарила його іншою ногою прямо в жовте око.

Демон дико заричав. Його пропозиція домовлятися миттєво випарувалася. Розагрений монстр перехопив мене другою лапою за тулуб, продовжуючи тягнути вихоплену ногу в протилежний бік.

Мене прошив неймовірний, дикий біль, який розривав тіло зсередини. Він тягнув мою ногу від суглоба, наче в беззахисної порцелянової ляльки. Біль був таким палаючим, що я верещала на всю печеру, захлинаючись власним криком.

Але Крістіан... Крістіан просто стояв.

Як врятувалась Кіра можете вже прочитати на сторінках моєї книги. 

(Стікер клікабельний на мій телеграм-канал, в якому я нагадую про вихід кожного розділу та розповідаю про багато чого цікавого)