Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

Вівіка увійшла, несучи маленьку чабань, на якій був крихітний заварник і дві піали.
– Почаюємо?
Самій Есті бракувало терплячості на всі ці прогрівання, заварювання, проливи, а кожен вид чаю, який пропонував їй Томас здавався їй однаковим на смак. Але то була традиція, тож, вони чаювали щовечора, сідаючи на даху, спостерігаючи за заходом сонця.
Дівчина дивувалась як у Вівіки вистачає терпіння на все це, подруга мала ще більш вибуховий характер, втім, Вів схоже знайшла у цих простих діях щось медитативне.
Вона повільно наповнювала піали. Конусні пахощі, що стояли зараз у кріпленні димового фонтану у формі дракона – розливались ароматною парою, заповнюючи форми сизуватим серпанком, неначе дракон дихнув з гарячої пащі.

Гаряче повітря відчувалось важким та задушливим. Асмодей опустив очі, збираючись із думками, яких мав тепер забагато. Дивно було знову відчувати власні роги. Він і забув, що мав їх від народження.

Брама прочинилась. Сріблясті очі королеви зустрілись поглядами з його.

– Я не мала вибору, ти порушив угоду.

Він кивнув.

– Знаю. Дякую, за цей шанс.

– Ти…вирішив справи?

– Безперечно, – стримано кивнув він.

– Але не так, як хотілось би? – зсунула брови на переніссі Ізуель.

Асмодей хитнув головою.

– Геть не так…

– Мені прикро.

Демон кивнув.

– Якщо тобі захочеться поговорити, – почала королева. – Просто знай, що ми з Люцифером завжди готові вислухати.

Він озирнувся, поштиво кивнувши.

– Дякую, Ізуель.

Ноги ледь тримали її, коліна тремтіли, а кожен крок здавався випробуванням. Даніель неквапом рушав до ліфта, тримаючи сумку у руці. Естефанія стиснула руку в кулак і розтиснула, відчуваючи як від хвилювання серце гупає, неначе в горлі.
– Брате!
Даніель застиг, а тоді повільно повернувся через плече. Дівчина зробила крок вперед:
– Андресе, це справді ти? – її голос на мить зірвався.
– Не може бути… – видихнув хлопець.
Есті закрила рукою рота, стримуючи плач. Андрес кинув сумку, перетнувши простір між ними і міцно обійняв сестру. Вона заплакала йому в плече, не в змозі повірити, що тримає брата у руках, після стількох років.

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️