Я вважаю, що літературний блог існує не тільки длля того, щоб рекламувати свої книжки, тим більше, що вони, як я вже писав, мають особливість жити своїм окремим життям. То ж я вважаю, що це був би непоганий майданчик для дискусій, для обговорення якихось ідей. Літературний переклад - це взагалі окремий жанр. Наприклад, я обожнюю Р.Шеклі, але його майже неможливо читати в оригиналі. Це начебто щочь зроблене сокирою. Пробачте, коли когось зачепив. Тож, я знав Шеклі лише після того, як його тексти були відполіровані дуже талановитими перекладачами. Те ж саме стосується, наприклад, до Конан Дойля. Взагалі, Ш.Холмс у оригиналі немає нічого спільного з героєм радянської екранізації.

Я хочу для початку показати одну дуже давню дискусію, щодо перекладу дуже відомого текста. Ця  дискусія тягнеться вже понад сто років, і в ній, по суті, кожен лишається при своїй думці. Йдеться про останню фразу четвертої новели, «Сьомого дня» з «Декамерону». Італійською вона звучить так:

- E viva amore, e muoia soldo e tutta la brigatta.
Ще в 19-му столітті ця фраза була перекладена видатним філологом Веселовським як «Хай живе кохання, і будь проклята війна і всі її відроддя!»
Але не всі перекладали цю фразу так само. Наприклад, пізніший і теж видатний філолог Любимов переклав її, як «Хай живе кохання, а на гроші – начхати!»

В огороді бузина, а Києві дядько! Тут «війна», а там – «гроші»… Зрозуміло, що «soldo» - це грошова одиниця, але він також має споріднене слово «soldato» - тобто найманець. У роки війни переважно велися найманими військами.
Український переклад М.Лукаша звучить так:
«Хай живе кохання, хай застанеться війна і все її кодло»

У двох словах новела про те, як ревнивий чоловік намагався застукати дружину, але та його перехитрила і в результаті чоловіка побили родичі за грубість та мужоложство. Той зрозумів свою помилку, розкаявся і запропонував дружині повернутися і навіть дозволив їй деякі вільності, але так, щоб він про це не знав. І закінчується новела наведеною вище фразою.

Загалом, різзнобій у перекладах йшов від перекладача до перекладача. І кожен із них, як кажуть, не вчора народився, і кожен наводив цілком вичерпні коментарі, чому саме він витлумачив слова Бокаччо саме так.
Однак, флорентійський тлумачний словник 17 століття вказує soldo = cioe Guerra, тобто - війна.

Є ще раннє джерело – Ф.Исферраре, який написав, по суті, глосарій до «Декамерону». І там він має такий коментар «soldo = voc.militare» - тобто – «військова лексема»

Потрібно також зазначити, що були і курйози. Так французький перекладач А.Сабатьє був явно спантеличений останньою фразою, оскільки контекст ніяк не був пов'язаний ні з війною, ні з жадібністю, грошима, тобто. Хоча, деякі пояснювали, що ревнощі – схожі на жадібність, бо ревнивець по суті – войовничий власник. Але, як на мене, це сильно притягнуто за вуха. Загалом, А.Сабатьє допустив явну відсеб'ятину перевівши фразу, як «Хай живе кохання, що виправляє людей і згинуть ревнощі, що змушують їх роюити стільки помилок!»
У польському перекладі Е.Бойє цей рядок взагалі відсутній, мабуть з тієї ж причини: Бойне не розумів, до чого вона?
І ось, нарешті, великий італійський філолог А.Массера, здається, знайшов найправильніше рішення. Про свою монументальну працю про Бокаччо пише:
- Я рішуче відмовляюся прийняти як оригінальні два фрагменти...
І наводить серед цих фрагментів цей самий рядок! Тобто, він вважає її просто пізнішою вставкою, чиїмось жартом або ж дивним посланням нащадкам.