— Давай ближче до справи, — почав Девіан, і його голос прозвучав як удар батога. — Для чого королю Азурета знадобилася моя дружина?

Я впала в ступор. Мої здібності та здоровий глузд просто відмовили. Ерідан Марум? Король Азурета? Він ніколи в житті не цікавився мною, ми розмовляли власне тільки один раз! Звідки такі нісенітниці в голові мого чоловіка?

Найджел, який до цього моменту з цікавістю розглядав дорогі статуетки на полицях, миттєво посерйознішав. Він прямо подивився на Девіана:

— У мене не було такого наказу.

Девіану це відверто не сподобалося. Його ніздрі здригнулися, а в очах я побачила магічні іскри.

— Тоді якого біса ти крутився біля моєї дружини в Академії? Ти захищав її просто так, ризикуючи власною шкурою?

— А в це так важко віриться? — Найджел знову повернув собі свій легкий, знущальний тон, розвівши руки в боки. — Мені здавалося, що захищати прекрасних дам — це обов'язок будь-якого порядного кавалера. Тим паче королеву.

— Не грай зі мною, — Девіан небезпечно примружився, і його голос став тихішим, схожим на шурхіт оголеного клинка. — Ти занадто професійно замітав сліди для звичайного «кавалера». Тож давай ще раз: що саме ти шукав в Академії за наказом Ерідана?

— Те саме, що й ви, Ваша Величносте, — зухвало всміхнувся Найджел прямо в обличчя королю. — Ми всі шукаємо одне й те саме. Різниця лише в тому, хто встигне першим.

Я дивилася на Найджела й відчувала, як усередині все перевертається. 

— Ти не в тому становищі, хлопче, щоб диктувати мені умови чи аналізувати мої вигоди, — Девіан зупинився в кроці від Найджела, дивлячись на нього зверху донизу. — Ти на моїй території. І якщо ти думаєш, що королівська канцелярія Азурета прийде тебе рятувати, ти глибоко помиляєшся. Ерідан спише тебе як невдалу інвестицію.

Найджел ледь помітно здригнувся, але промовчав.

— Я можу влаштувати тобі справжній допит, — продовжив Девіан абсолютно спокійним, буденним тоном, від якого по шкірі пробігли сироти. — У моєму розпорядженні є чудовий кат. Він не залишає синців, але після його втручання люди місяцями не можуть згадати власне ім'я, випльовуючи разом із кров'ю всі свої таємниці. Як тобі такий варіант, поете?

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

Академія для небажаної королеви