Нажаль, протягом багатьох десятиліть ми жили в парадигмі світогляду Радянського Союзу. З Москви нам диктували, яку історію вивчати, кого вважати героями, а кого ворогами народу. Машина пропаганди працювала безупинну і, нажаль, дуже успішно. Настільки, що навіть після розвалу цієї імперії зла багато наративів міцно засіли в головах людей.

Вітаю, дорогі друзі це наступний допис на підтримку мого історичного роману «Рейд».

Ось уже тридцять два роки Україна – незалежна держава. Але так мало державні діячі зробили для того, щоб народ зрозумів свою історію, щоб Україна мала чітку вибудувана лінію у сприйнятті свого минулого. З усіх сторін нам закидають звинувачення на кшталт того, що наші земляки, які боролись за українську державність якісь не такі, якісь неправильні. Бандера – нацист, Шухевич – прислужник Гітлерівського режиму, українці різали поляків на Волині, УПА палили Хатинь і розстрілювали євреїв в Бабинаму яру та десятки схожого, не підтвердженого нічим, окрім надуманої пропаганди, тонн лайна. Здавалося б багато з цього і в здорову голову не вміститься, але...

Та не в тому річ, що говорять десь там. Справа у тому, як ми сприймаємо власну історію та визначних діячів нашого минулого.

Можна багато сказати і про їхніх національних героїв, і про їхні діяння. Ніхто з них чомусь не згадує про голодомор, ешелони забиті по зав’язку людьми, які прямують до Сибіру, тисячі розстріляних та закатованих, мільйони відісланих до ГУЛАГу, полонізацію, пацифікацію, утискання та стирання всього українського.

Лише з початком повномасштабного вторгнення свідомість українців почала мінятися. І це дуже добре. Нажаль ціна надто висока. Та мабуть така наша доля – платити непомірну ціну за можливість бути, за можливість існувати.

В книзі «Рейд» я описую початок формування визвольного руху на Волині і перші криваві сутички з нацистами. Та це лише перший роман із серії книг. Тож буде пізнавально та цікаво. Події описані в книзі справді мали місце на початку 1943 року.

Продовження опублікаовані.

Приємного читання.