Вітаю, друзі!

Я пропустила блог у п'ятницю, тож додаю візуали одразу до двох крайніх розділів)

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

Асмодей спостерігав за дівчиною, її лагідною усмішкою, тим як сонячні промені падали на темне волосся, додаючи їм блиску. Він дивився на неї з такою не притаманною йому усмішкою, ніжною, майже хлоп’ячою.
– Що? – вона примружилась, регочучи. – Я здаюся кумедною?
– Зовсім ні, – хитнув головою Асмодей. –  Я просто… тішуся, що бачу тебе такою.
– Якою? – наблизилась до нього Есті.
– Розслабленою, – мовив він, провівши рукою по її скроні, відводячи пасмо вбік. – Щасливою.

Іноді він поглядав на неї збоку, і в цих поглядах читалась турбота й найщиріша ніжність, що тішило Есті. Вона спинилась, окинувши поглядом літню пару, що сиділа на лавці. Жінка щось тихо розповідала, а чоловік уважно слухав, тримаючи її за руку. Усмішка так і просилась на обличчя Есті.
– Що так тебе зворушило? – обережно поцікавився Кессіді.
– Поглянь на них…Прожили, певно пів життя разом, та він досі дивиться на неї таким обожнюваним поглядом.

– Есті…– прохрипів він.
– Не підходь! – вона закрила руками голову. – Що… що ти таке?
– Ходімо звідси, я все розповім…
– Ні, скажи тут і зараз, – її щелепи тремтіли, у роті було сухо, язик приликав до піднебіння. – Як… як ти зробив це? Як… тобі вдалося? Ти… невразливий?
– Не зовсім. Та поранити мене складніше ніж інших.
– Ти можеш померти?
– Не від людської зброї.
Есті затремтіла.
– Людської? Ти…не людина?

Почулись кроки. Тоді руки огорнули її плечі. Звичний терпкий парфум оточив дівчину. Вівіка.

– Есті…– тремтячими руками вона погладила її обличчя і голову, обдивилась плечі й руки, зустріла стурбованим поглядом очі Естефанії, – Ти ціла?

Дівчина схлипнула. Вівіка міцно обійняла її, поцілувавши у маківку.

– Я тут. Я з тобою.

– Я не знаю як мені жити далі…– шепотіла Есті.

– Ми з усім розберемось, обіцяю тобі, – запевнила подруга.

– Вів! – крикнув Тайлер. – Есті!

– Ми тут! Я знайшла її.

Тайлер підбіг за мить, полегшено видихаючи, щойно побачив їх обох. Він опустився на коліна поруч і міцно обійняв дівчат. 

Есті визирнула з-за плечей друзів. Асмодей стояв на вході у ангар. Його силует здавався зараз темним, підсвіченим вуличним ліхтарем, що утворював сяйливий контур, наче вкотре підкреслюючи нелюдське походження чоловіка.
Його погляд був згаслим, і попри це Есті закарбувала його у пам’яті так міцно, що бачила навіть коли заплющувала очі. Сльози текли її щоками, в грудях стискало від болю. Її серце було розбитим і більше дівчина не хотіла розкривати його нікому.
Озирнувшись на Есті наостанок, він запам’ятовував кожну деталь її образу, щоб зберегти як найдорожчий спогад.

Невеличкий бонус для Лекси Т. Кюро, людині, що мотивує мене публікувати написане) Дякую, що Ви є❤️

Візуали авторської карти таро, вигаданої Вівікою. 

– Нехай дияволом твій Кессіді буде!

– Він – не мій, – усмішка зникла з обличчя.

– Що таке? – Вів зустріла погляд подруги. – Все складно?

– Він трохи…холодний, – знизала плечима Есті. – Я поки не розумію, що він відчуває.

– Риба, – пирхнула Вівіка.

– Що?

– Він – морожена риба.

– Такої карти таро не існує, – хитнула головою Есті.

– То намалюємо.

Ну, що ж...намалювали))

Опис:

На карті зображений високий темноволосий чоловік у суворому чорному вбранні, що стоїть на засніженому березі замерзлої річки. Він тримає свої руки в кишенях, його плечі напружені, а погляд холодний і відсторонений. Навколо — засніжений ліс, що тоне у сірому тумані. Перед ним, наче вириваючись із криги, застигла прозора хвиля з кришталево-чистої води, всередині якої нерухомо зависла срібляста риба, що не має хвоста. Хвиля не рухається — вона застигла в моменті, ніби час зупинився.
Значення в прямому положенні:
Заморожена Риба символізує емоційний параліч, внутрішній конфлікт і холодну відстороненість. Герой стоїть на порозі почуттів, але не наважується ступити у воду. Риба — це жива емоція, пристрасть, глибинний потяг, що опинилися в полоні криги. Дві голови у риби символізують неоднозначність: герой не розуміє у який бік рухатись, неначе застряг у сумнівах. 
Ця карта говорить про глибокі сумніви, страх близькості та внутрішню боротьбу між бажанням і самозахистом. Людина хоче наблизитися, але обирає холодну дистанцію, боячись, що якщо розтопить лід — втратить контроль або знову постраждає. Вона бачить красу і тепло, але стоїть осторонь, ніби захищаючи себе від власних почуттів.
Ключові слова: сумніви, емоційний холод, заморожені почуття, страх вразливості, внутрішній конфлікт, параліч волі, приховане бажання.
У відносинах: один із партнерів тримає дистанцію, боїться розтопити лід всередині себе. Пристрасть є, але вона законсервована в кризі сумнівів і страху. 
Порада карти: час визнати, що риба ще жива. Лід можна розтопити, але для цього треба витягти руки з кишень і наважитися доторкнутися до холодної води.

А якщо серйозно, персонажу Асмодея б більше підійшла вісімка мечів, враховуючи нестерпну угоду, якою він пов'язаний із Абаддон, його постійні сумніви та страждання. Персонаж має тернистий і трагічний шлях, та до фіналу ще є час)

Ну,і  звісно ж детектив у образі Короля Кубків. Скажу чесно: вже скучила за цим героєм, з ним ми побачимось у третьому акті поточної книги, дочекайтесь)

Нагадаю, що Вівіку, Есті й Тайлера у образах карт таро можна побачити у цьому блозі)

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️