Вітаю, любі!

Запрошую до нового розділу історії Софії та Захара.

Роман сьогодні змінив назву з "Випробування відчайдушного мільярдера", на "Покоївка для мільярдера".

✨✨✨

— Але ж так залишати все теж не можна... — розгублено кидаю, а потім надто тихо додаю: — Не вірю я, що не можна нічого зробити...

— Можна, Софійко, якщо ти залучиш до цього Діану. Бо зараз слушний час. І якщо іще Діана тобі повірить... — він знову важко видихає. — Бо всі, хто приходили до тебе на місце доглядальниці чи то особистої покоївки, діяли за наказами управителя, тільки довго не витримували самого Захара. — він замовкає. — А ти можеш спробувати поламати цю злагоджену систему, бо якщо ти не будеш співпрацювати з Лілею Богданівною, то надовго тут не затримаєшся. Та, як бути, вирішувати тобі. Тільки мене не здавай, хоча як вже буде. Як вдасться врятувати Захара Володимировича, то ми вже з моєю старенькою якось протягнемо, дасть Бог.

Пильно дивлюся на дідуся, не хочу, аби він хвилювався, і здавати його наміру не маю.

Знову гладжу Маркіза, який знову голосно муркоче. Видихнувши, звертаюся до дідуся.

— Я вас почула, Семене Митрофановичу. І все зрозуміла. Дякую, що розповіли все. А мені втрачати справді нічого. Зрештою після погроз Анастасії поліцією, мені точно сьогодні прилетить від управителя.

Чоловік, дивлячись на мене, всміхається.

— А ти смілива...

— Радше дурна, — правдиво кидаю на його слова і одразу додаю: — Але мене не купити, я чесність люблю.

Книга тут..

❤️❤️❤️