Впевнено рухаємося до завершення історії Тіни і Даміана з оповідання (хм, скоріше вже короткого роману) «Один із тих чоловіків».

Сьогодні Даміан і Тіна мали серйозну розмову про їхнє майбутнє. І чи взагалі воно можливе.

– А стосунки на відстані – це не для мене. І неважливо, залишишся ти тут чи захочеш поїхати зі мною. Моя робота передбачає постійні відрядження. Тиждень тут, тиждень там. Я майже не буваю вдома. Чи повернуся я в Україну, не знаю. Ти справді хочеш сидіти у Швейцарії сама, без рідних і близьких, без мене, без знання мови? Та й довго без візи не пробудеш.  Найшвидший і найстабільніший варіант – це одружитися. Ти готова вийти заміж за чоловіка, якого зустріла кілька днів тому? За чоловіка, якого не знаєш. І я теж тебе не знаю. Ні твоїх смаків, захоплень, мрій, планів, поглядів на життя, амбіцій…

❤️ Дуже дякую читачкам, які побачили приховане і глибоко проаналізували героїв.

✨ Чудова авторка Аса Шель дуже тонко підмітила стан Тіни, чого саме дівчина боїться.

✨ А прекрасна читачка Тетяна Худя влучно написала:

«Перед смертю не надихаєшся».

І це те, що відбувається з Даміаном прямо зараз. Він був так упевнений, що розстатися буде легко. Еге-ж. Поглянемо на нього у завтрашніх фінальних розділах (буде 2).

– Чому? – коротко видихнув він.

Я швиденько взяла келих, два кубики льоду, я пам’ятала, і налила віскі.

– Гарного вечора, – ще одна безлика посмішка.

– Тіно…

– Сімдесят гривень, будь ласка, розрахуйтеся. Я на роботі, не маю часу на балачки.

– Гаразд, – він дістав дві п’ятисотки. – Десять порцій ред лейблу.

Я щиро здивувалася, що відобразилося на моєму обличчі миттєво. Збирається упитися, як свиня? Так сильно образився, що я не стала його благати?

– Якщо ти не хочеш розмовляти зі мною, як з чоловіком, то будеш розмовляти, як з клієнтом.

Підписуйтеся на профіль авторки, щоб не пропускати цікаві новинки і блоги.

❤️ Щиро ваша, Джул’єта Матикота. ❤️