Тесс. Хто читав Академію знає, що там був розділ, де Брігель зустрілася з нашим лиходієм Морфеєм( і ні, це не спойлер) І в першій екстрі цієї книги, попри те, що пережите часто снилося їй в жахіттях, зннову це зробила. І це все лише для того, щоб врятувати Фіону...чи ні?

Моя улюблена парочка знову на першому плані. 

Я гарячково перевертала кожну поличку, але нічого не могла знайти. Перевірила усе, навіть під одягом в шафі. 

– Де ж він! – прошипіла я. 

Спробувала вдихнути і видихнути і ще раз перевірила усі полички, а потім згадала, що могла сховати його під матрацом. 

– Ти часом не це шукаєш? – на порозі стояв Реджі і усміхався як завжди, а в руках тримав той самий злощасний щоденник, винуватець усіх моїх бід в минулому, а зараз те, що я воліла б мати найбільше. 

Адже це єдиний місток в місце, яке я так хотіла відвідати. 

– Віддай, – попросила я. 

– Забери, якщо хочеш, – підняв руку ще вище, так щоб мені було складно дістати. 

– Поясни, що трапилося? – сказав більш жорстко і струснув її за плечі, – ти ж була спокійною, що на тебе найшло? – вона підвела на нього погляд і він усе зрозумів, – ти прикидалася, – констатував факт. 

Тепер йому все стало очевидно. 

Вдихнула і видихнула, а тоді нарешті заговорила. 

– Я не хотіла аби інші дізналися те що прочитала. Мені надіслали повідомлення, та добре, що нікому не показала. 

Він як завжди не став лізти і як тоді опустившись перед нею навпочіпки і взявши її руки в свої тихо поцікавився. 

– Ти розповіси мені, чи я теж не маю знати? 

Вона не могла протистояти його пильному погляду, який і справді нагадував котячий і чому ж вона одразу не здогадалася. 

– Гаразд, роби, що хочеш, але цього разу я піду з тобою, – пильно подивився він мені в очі і я кивнула. 

Я б і сама йому запропонувала, бо після минулого разу мене ще досі тіпало при згадці того триклятого місця. 

Тож тепер я слухняно взяла його простягнуту руку і почала читати сцену, яку відтворила зі спогадів і через деякий час розплющила очі вже в тому самому місці. Усе було ідентичним.

– А ти справді вважаєш, себе головною героїнею, якщо так просто прийшла зустрітися зі мною знову, – промовив він розслаблено сівши на своєму троні, – ще й фамільярчика свого притягнула. От вже не думав, що коти можуть бути вірними як собака, – жорстко розсміявся він. 

Краєм ока глянула на Реджі, але той навіть не здригнувся від такої глибокої образи. Навпаки, його відповідь здивувала і мене. 

– Вважайте як забажаєте, ректоре. Хоча мені цікавіше як буде поводитися ви, коли інші дізнаються правду. Точно, не так легковажно, – кинув він шпильку в його бік, а я здивовано глянула на нього, яку ще правду я не знаю. 

Думала, що уже довідалася достатньо аби перемогти, але виявляється мені ще далеко.

Я задумалася лише на мить, а тоді відповіла чесно. 

– Студентка Фіона Корнієць, моя подруга, в небезпеці. Тож я хочу її врятувати. 

– Як банально, – розчаровано сказав він і вже хотів повертатися, коли я зупинила його словами. 

– Ім Ші Йон. Обміняйте його душу на Дельфі. Я вважаю це справедливою угодою чи не так?

Цього виявилося цілком достатньо. 

Він потиснув мені руку.

– Дотримайтеся обіцянки, – сказала вона замість прощання і кивнувши Реджі поспішила до дверей. 

Їй не хотілося залишатися у цьому місці довше, аніж потрібно. 

Та варто було їй зробити один крок до дверей, як вона почула, звук падіння чогось важкого за спиною. 

Світ закрутився, уламки посипалися. Та це вже був пройдений етап. 

І все ж чому щойно я робила крок вперед, якась сила відштовхувала назад. 

 Тесс. А от чи зможе Брі знову повернутися і що ж такого їй написали, є в розділі.