Хочу поділитися з вами однією історією з життя інді-команди, де я іноді щось роблю. 

Шукали ми якось людину під одне конкретне завдання. І тут з'являється потенційний кандидат — «досвідчений геймдизайнер». З порога заявляє, що готовий працювати буквально за миску рису та згадку в титрах (вже дивний дзвіночок для того, хто позиціонує себе як досвідченого?). Майже відразу його думка була така: «Ваша гра — фейл, і я зараз розкладу вам по поличках, чому саме і де у вас діри».

Ми подумали: ну гаразд, можливо, людина після кількох забігів у нашій демці дійсно помітила щось варте уваги але ми і так знаємо всі проблеми, і маємо список що і як далі робити. А людинку треба було прям зробити одну річ і від той людинки чути про все-все однаразу бажання нема. Кажемо: ні, не треба. А він бере і через дві години скидає у спільний чат кілометрове «простирадло» тексту. Сторінок так на двадцять.

Відкриваємо… а там суцільний ШІ-потік свідомості. Усі можливі й неможливі проблеми, висмоктані з пальця. І це логічно, адже штучний інтелект у нашу гру й близько не грав! Він просто згенерував «аналітику» на основі кількох скріншотів преальфа-версії, видавши все, що йому примарилося.

І річ навіть не в тім, що ми з чимось не згодні. Про болячки преальфи ми й самі чудово знаємо — наступний білд взагалі пишеться майже з нуля. Найцікавіше почалося потім: наступного дня людина банально не змогла голосом аргументувати жодного зі своїх зауважень. Вона просто не пам'ятала, що написано у її ж «праці»! Ось що буває, коли на основі двох твоїх реальних думок нейромережа пише за тебе опус на 20 аркушів.

Навіщо це було — загадка. Ми взагалі не просили про такий розбір. Якби нам була потрібна критична «прожарка» від ШІ, ми б і самі згодували йому вхідні дані й отримали той самий результат за дві хвилини. Але деякі люди, схоже, взагалі не розуміють слова «ні».

Вишенька на торті: згодом виявилося, що й резюме цього «фахівця» — суцільний фейк. Усіх вказаних там компаній просто не існує в природі.