Проходячи повз одну з віталень, почула гуркіт, потім жіночий сміх і палкий шепіт. Цікавість взяла гору. Я підкралася навшпиньки, зазирнула у прочинені двері й побачила Влада. Він стояв,  ліниво притулившись до стіни та запхнувши руки в кишені джинсів. Сорочка розстібнута, рукави закочені; гарний, мов грецький бог. І з ним була білявка. Знову білявка? Мій «братик» просто схиблений на світловолосих ляльках!  Мабуть, це і є та сама Ірина.

— Скучила?

Який же в нього хрипкий голос.

— Дуже, — промуркотіла вона у відповідь.

Кутик його рота сіпнувся. До чого ж нахабна усмішка. Вона підняла руки, розстібаючи блузку — шовк легкою змійкою злетів на підлогу. Влад подивився на неї гаряче і зробив крок уперед. Підхопив дівчину, посадив на стіл, і вклинився між її струнких ніг. Сильна рука лягла на точене коліно, пройшлася вгору по стегну, по витонченій спині… Клацнула застібка ліфчика.

Що за гадство?! Він що, прямо тут із нею…?! У будинку ж повно прислуги! Будь-якої миті хтось може зайти й побачити. Але їх це явно не бентежило. Та й самому Владу було начхати на будь-які пристойності.

Сором і  пекуча образа скрутили мої нутрощі в вузол. Я не могла ні поворухнутися, ні відвести погляд, паралізована дивним видовищем. У цей момент я зненавиділа і його, і її. За те, що його руки стискають її сідниці, за його губи на її шиї, за дикий блиск у його очах і її гучні стогони. Я завмерла, втиснувшись у стіну, забувши, як дихати, і гарячково думала, як прослизнути, щоб залишитися непоміченою. Обережно відступила назад — під ногою зрадливо рипнула дошка, і серце пішло в п'яти. Я заплющила очі, а коли відкрила — зустрілася з його поглядом, темним і скаженим. Влад не відводив від мене очей, продовжуючи палко цілувати її. Здалося, на мене хлюпнули окропом і усе тіло пройняло палючим жаром.

https://booknet.ua/book/gostr-gran-kohannya-b451183

Скоро, у наступній проді!!!