Всім привіт, дорогі друзі. Ми бачилися не так давно, проте зараз саме час розповісти вам про таку цікаву істоту — кікімору. Гадаю, ті, хто знайомий зі слов’янською міфологією, знають про неї. Але, як і у випадку з іншими монстрами, я її переосмислив і вніс свої авторські ідеї. Ця істота — отруює розум своєї жертви, знерухомлює її й пожирає. Вона горбиться, щоб замаскуватися під милу й добру стареньку. І навряд чи цього було б достатньо, з огляду на її зовнішність, але жертва з отруєною свідомістю дійсно може побачити в ній саме таку. Загалом, не буду довго мучити, приступимо до справи. Беріть чай, печиво чи інші смаколики. Буде цікаво!

Кікімора — тварюка, яка спотворює людський розум


У слов’янській міфології образ кікімори протягом століть був неоднозначним. У народних уявленнях її могли сприймати не лише як небезпечну болотну істоту, а й як дрібного духа, пов’язаного з побутовими неприємностями, витівками та дрібними підступами. У деяких трактуваннях кікімора могла постати скоріше як неприємна сусідка, ніж як справжня загроза для життя людини.

Однак у світі мисливців на чудовиськ ніколи не існувало подібних уявлень.

Для людей цього всесвіту кікімора не була нешкідливою старенькою, яка може сховати речі або дошкуляти людині. Вона завжди вважалася тим, чим є насправді — небезпечним болотним хижаком, здатним знищити ціле село.

Кікімора — це висока, неприродно згорблена істота, справжній зріст якої може сягати двох з гаком метрів. Її горб настільки великий, що на перший погляд істоту справді можна прийняти за стареньку бабусю.

Але це лише частина її мисливського обману.

Кікімора навмисно згинає своє тіло майже до землі, приховуючи справжній зріст і створюючи образ нешкідливої літньої жінки. Вона не просто змушує людей бачити брехню — вона сама підлаштовує свою поведінку під цю брехню. Її спотворення реальності має підґрунтя: рухи, силует і манеру поведінки, які людський розум вже потім сприймає інакше.

Коли ж кікімора перестає ховатися й випрямляється хоча б частково, стає очевидно, що перед людиною стоїть зовсім не стара жінка, а величезне чудовисько.

Її спинний горб вкритий вологим мохом, болотними рослинами і навіть дрібними квітами, немов саме болото стало частиною її тіла. Шкіра має сіро-зелений відтінок, вкрита тріщинами і нагадує розкладаючуся плоть, що довгі роки пролежала у воді.

Обличчя кікімори лише віддалено нагадує людське. У неї довгий, викривлений і потворний ніс, запалі щоки та витягнуті риси обличчя. Її очі — одна з найстрашніших особливостей. Вони неприродно бліді, майже позбавлені кольору, немов очі самої смерті.

Її паща наповнена кількома рядами жовтуватих гострих зубів, здатних розривати плоть з неймовірною легкістю.

Головна небезпека кікімори полягає не лише в її зовнішності.

У неї чотири руки, кожна з яких закінчується довгими гострими кігтями. У бою вона перетворюється на справжній смертоносний вихор: кілька атак одночасно, висока швидкість і неможливі для людини рухи роблять кожну помилку смертельною.

Один невдалий крок може коштувати життя. Кігті здатні розрізати артерію, перерізати горло або залишити глибокі рани навіть крізь захист.

Але найнебезпечнішою зброєю кікімори є не її сила, а здатність змінювати те, що людина вважає реальністю.

У кікімори є кілька видів залоз, що виробляють різні речовини.

Перша залоза відповідає за її слину. Навіть невеликий контакт із нею здатний повністю знерухомити супротивника, залишаючи його безпорадним перед чудовиськом.

Друга залоза виробляє особливу отруту, що впливає на свідомість. Вона викликає галюцинації, спотворює сприйняття та змушує людину бачити навколишній світ інакше.

Кікімора не створює повноцінну ілюзію, як деякі інші чудовиська. Вона не переносить жертву у вигаданий світ і не змушує її переживати чужі спогади.

Вона змінює сприйняття сьогодення.

Людина може дивитися прямо на чудовисько і бачити перед собою добру стареньку. Може чути погрозу, але сприймати її як турботу. Може перебувати поруч із кошмаром і щиро вірити, що їй нічого не загрожує.

Особливо небезпечна кікімора тим, що здатна діяти не тільки безпосередньо.

Вона може отруїти джерело води — наприклад, колодязь цілого села. Люди питимуть цю воду, навіть не підозрюючи, що разом із нею вживають отруту чудовиська. Поступово їхній розум починає спотворюватися, а сама кікімора отримує можливість ховатися прямо серед своїх жертв.

Бій з кікіморою — це випробування не лише сили, а й здатності зберегти ясність свідомості.

Якщо весь загін потрапить під дію її отрути, навіть досвідчені мисливці можуть стати безпорадними. Вони перестануть розуміти, де ворог, а де союзник.

Саме тому проти неї особливо важливі алхіміки. Спеціальні антидоти здатні повернути жертві ясність розуму. Особлива олія болотного кольору послаблює кікімору, а спеціальні бомби допомагають завдати їй серйозної шкоди.

Але найкращий шанс на перемогу — не дозволити чудовиську отримати контроль над свідомістю мисливців.

Бо проти кікімори програє не той, хто слабший. Програє той, хто перестав розуміти, з чим бореться.

Дякую що прочитали блог. Якщо зацікавив Всесвіт переходьте читати першу книгу за посиланням: *ОСЬ*

До зустрічі!