Дар Вулію може стати благословенням, а може - прокляттям. Лісовик приводить новачків до бункера під містом і намагається зв'язатися зі своїм стабом. У Олега знову виникає видіння, цього разу про небезпеку від орди для віддаленого стабу. Та у рейдерів немає віри словам свіжака.

Лісовик натиснув на тангенту рації дальнього зв'язку.

- Лісовик на зв'язку. Прийом.

- Синицине. Кріт на зв'язку. Прийом.

- З міста йде орда.

- Із міста йде орда, прийнято.

Голос Крота був спокійним.

- Думаю, вони, як зазвичай, повернуть на південь, - додав Лісовик.

- Ми вживемо звичайних заходів. Кінець зв'язку, - відгукнувся стаб.

Лісовик знову натиснув на тангенту, і від цього руху мене підкинуло, немов пружиною.

- Орда не поверне на південь! - випалив я, проклинаючи себе за довгий язик.

У тьмяному світлі всі погляди звернулися на мене. Запанувала німа пауза, і я вже очікував, що Лісовик знову вихопить зброю.

- Ти що сказав? Ти з чого це взяв? - це був мужик на прізвисько Башка.

Якщо Лісовику на вигляд було під сорок, то Башці я б дав п'ятдесят із гаком. Відступати мені було нікуди.

- Орда не поверне на південь. Вона йде на схід.

- Такого не може бути. Там чорнота, - у голосі худорлявого високого чоловіка на прізвисько Бамбук чулася категоричність.

Та я вперто стояв на своєму:

- Лісовик, вони йдуть на схід.

- Але їхня мета не ваш стаб, - поміркувавши, додав я в тиші, що повисла. - Скажи, за Синициним є ще один стаб, більший?

- Не може бути, - похитав головою Лісовик.

- Може, він провокатор? - подав голос присадкуватий мужик на прізвисько Санстанція, якого називали просто Санич. - Може, його мури підіслали, щоб нас виманити?

- Стули пельку! - злобно порадив йому Лісовик.

- Вісімдесят миль на схід від Синициного стаб Черемхово. Тут ти маєш рацію, це великий стаб.

- Отже, орда йде туди, - знизав я плечима.

- Звідки тобі це відомо?

- Цього я не можу сказати. Просто знаю і все.

- Із Синициного зв'язок туди не дістане по чорноті, - похмуро сказав Бамбук, - Від нас тим паче. Якщо ми не попередимо, орда їх знесе.

- І як ти собі це уявляєш, - знову встряв Санич. - Наздогнати і перегнати орду? Ти при своєму розумі, взагалі?

Що я міг відповісти? Залишалося тільки знизати плечима. Та Лісовик раптом заметушився і почав натискати на тангенту.

- Синицине, прийом!

- Синицине на зв'язку. Ти що там бузиш, Лісовик, прийом.

- Тут така справа. Ми двох свіжаків підібрали. Навіть трьох, - покосився він на Розу.

- Так от, один із них, схоже, з даром знахаря. Він каже, що орда не поверне на південь. Каже, що обійде Синицине і піде на Черемхове.

- Справи-и-и, - протягнув Кріт. - Він свіжак, кажеш?

- У тому-то й річ. Сам, схоже, не розуміє, звідки він це знає. Але начебто знає. У вас ніякого зв'язку з ними немає?

- Сам розумієш - чорнота.

- Розумію! - відрізав Лісовик. - Гаразд, кінець зв'язку.

S.T.I.K.S. Знахар - історія про тих, хто спромігся вижити у світі, який складається з уламків інших світів, і в якому хазяйнують перероджені монстри.