Привітик, мої солодкі! ❤️

Сьогодні у нас просто неймовірний день, насичений мега-новинами, емоційними потрясіннями та приємними сюрпризами. Влаштовуйтеся зручніше, адже мені є чим вас вразити!

КНИЖКОВИЙ СЮРПРИЗ: Знижка на завершений роман «Моя назавжди»!

Якщо ви шукали історію, в яку можна поринути з головою і прочитати за один вечір без зупинок — цей момент настав! Сьогодні діє смачна знижка на мою вже завершену книгу «Моя назавжди».

Про що історія?

Вона навчилася жити без нього. Але чи зможе – пробачити? Два роки тому він сказав: «Ти мені – ніхто», і розбив їй серце без пояснень. Вона вижила в цій порожнечі, залікувала рани, навчилася не згадувати його ім’я. Але тепер він повернувся. Знову дивиться так, ніби вона – його єдиний всесвіт. Знову говорить, що кохає. Та в його очах ховається щось більше, ніж каяття.

Встигніть забрати роман у свою бібліотеку за вигідною ціною, поки діє акція!

МОМЕНТ ІСТИНИ ОПІВНОЧІ: «Не твоя дитина. Повернення тирана»

А ми продовжуємо розплутувати страшні таємниці, які колись так безжально зруйнували життя Марка та Єви. Опівночі вийде оновлення, яке повністю переверне ваше уявлення про минуле героїв. Правда б'є під дих, і фундамент старої образи починає тріщати...

Ловіть ексклюзивний уривок нічної глави:

Тиша, що залягла в кімнаті після його останніх слів, була не просто оглушливою. Вона була фізично болючою, майже матеріальною. Мені здавалося, що стіни цієї розкішної спальні, оздоблені дорогими шовковими шпалерами, раптово почали повільно, але невблаганно рухатися, стискаючи простір навколо нас до розмірів загерметизованої барокамери. Місця не залишалося взагалі. Кисень стрімко виходив із легень, залишаючи після себе лише ядуху.

У моїй голові наче вибухнув надпотужний снаряд, і цей вибух породив довгий, тонкий, пищащий ультразвук, який випалював свідомість.

Підірвали на виїзді?.. Три дні в комі?.. Реанімація?..

Я дивилася на Марка крізь пелену гарячих, липких сліз, які застеляли мені зір, і відчувала, як увесь мій світ, уся моя акуратно, по крихтах вибудувана фортеця, яка п'ять років трималася на міцному, залізобетонному фундаменті моєї образи та святої ненависті, раптово дала глибоку тектонічну тріщину. Моя земля йшла з-під ніг. Але моя психіка — мій змучений, загартований роками виживання материнський розум, який щодня захищав мене і Софійку від божевілля, — миттєво увімкнув останній, найагресивніший рубіж оборони.

 ВІЙНА ЗА ТЕРИТОРІЮ: «Пастка для сина ректора»

Дівчата, також опівночі на вас чекає нова порція пристрастей, але вже у нашій запальній студентській історії!

Скажу чесно: це зовсім новий жанр для мене, і я страшенно хвилююся. Мені дуууже потрібна ваша підтримка! Не забувайте додавати новинку до бібліотеки, ставити сердечка та писати коментарі — кожен ваш відгук додає мені впевненості!

Оновлення виходять через день опівночі, і сьогодні Левицька починає свій план безжальної побутової помсти Максу. Ловіть гарячий і кумедний спойлер:

Я просиділа на своїй гігантській валізі прямо посеред коридору рівно десять хвилин. Не тому, що мені не було куди йти, а виключно задля того, щоб заспокоїти шалений пульс, вирівняти дихання і придумати план безжальної побутової помсти. У моїй голові вже прокручувалися кадри з мого майбутнього відео: «Як вижити, якщо твій сусід — придурок із пресом». Але ні, виносити це на публіку поки зарано. Спочатку треба відвоювати законні квадратні метри.

Я рішуче піднялася, підхопила сумочку і спустилася на перший поверх у вестибюль. Новий корпус «Smart-Dorm» зустрів мене блиском скляних панелей та автоматичними автоматами з усім необхідним для студентського життя — від швидкої локшини до канцелярії. Саме там, між батарейками та суперклеєм, я побачила її. Мою головну тактичну зброю на сьогодні.

Великий, товстий, кричуще-червоний рулон будівельного скотчу. О так. Це було саме те, що треба.

Я повернулася на четвертий поверх, знову відчуваючи, як у жилах закипає чистий азарт. Приклала свою електронну картку-ключ до сенсорної панелі дверей. На щастя, система хоч і зависла, але мій доступ не анулювала. Дочекавшись короткого писку і зеленого миготіння, я штовхнула двері ногою і влетіла всередину смарт-студії з виглядом переможниці.

Макс навіть не здригнувся. Він сидів за кухонним островом, розслаблено відкинувшись на спинку високого стільця, і щось зосереджено вичитував у своєму макбуці. Його пальці швидко бігали по клавіатурі. Коли я з шумом зачинила за собою двері й кинула рюкзак на підлогу, він навіть голови не підняв. Лише його чітко окреслені губи знову вигнулися в цій нестерпній, зверхній посмішці, яка так і просила цегли.

— Швидко ти, — кинув він, продовжуючи дивитися в екран. — Що, рожевий колір валізи не дуже гарно гармонує із сірим лінолеумом у коридорі? Думав, ти вже на пів шляху до вокзалу.

БОНУС ДЛЯ СПЕКОТНИХ ДНІВ: «All Inclusive для ворога»

І не забувайте про наш безкоштовний, повністю завершений роман «All Inclusive для ворога»! Він стане вашим ідеальним ковтком свіжого повітря цього літа. Запрошую вас на казковий Крит у розкішний люкс з одним ліжком… і двома запеклими ворогами, які опинилися в спільній пастці. Буде неймовірно яскраво!

Яку книгу сьогодні відкриєте першою? Чекаю на ваші теорії, коментарі та емоції під цим блогом! Зустрічаємося на сторінках оновлень рівно опівночі! ?✨