Вітаю!
Схоже, зовсім скоро Гордію доведеться пережити за одне судове засідання більше, ніж за кілька останніх місяців.

Спочатку він дізнається те, що мав почути значно раніше.

Потім побачить доказ, після якого серце можна просто викинути у смітник.

А далі виявиться - чужа гра...

Злата знову розкладе фігури на дошці.
Ніна буде впевнена, що перемогла.
Яромир — що все йде за планом.
А Гордій…

Гордій просто втомиться від брехні.

І саме тоді Злата зробить те, чого від неї ніхто не чекатиме....

Далі — тиша.
Спойлер до наступних розділів:

— Ось ми й знову зустрілися, — до Ніни підходить. Мене ігнорує. — Ви вже вивчили, як поводитися на людях? — пирскає зі сміху. — Чи вам під силу тільки чужих п’яних чоловіків зваблювати? — додає.

— Вітаю, пані Чернецька. Можете насолоджуватися останніми годинами свого прізвища, бо зовсім скоро ви знову станете Яровою, — хижо вимовляє кожне слово.

— Ні, — видихає Злата. На мене погляд переводить, — все ж таки ти знайшов просто жахливого адвоката. Вона навіть не знає, що я не можу знову стати Яровою. Можливо, Корвін, або старе прізвище батька. Я подумаю. Але прошу тебе, не плати їй грошей за роботу, — знизує плечима. — Більш некомпетентних адвокатів я ще не бачила.
— Ось це сьогодні ми й з’ясуємо, — адвокатша палає від гніву, з останніх сил стримуючи себе.

— Не можемо дочекатися, — із презирством кидає дівчина і тягне Злату до зали суду.

— Пішли, — роздратовано кидає мій адвокат. Вона дуже напружено стежить за Златою першу частину засідання. Де спочатку щось читає секретар засідання, а потім і сама Ніна.

— Добре, якщо адвокат заявника закінчив, прошу адвоката відповідача висунути свої вимоги.

Один із чоловіків встає і повертається до мене.

— У нас немає вимог. Ми проти розлучення. Наш клієнт просить тридцять днів часу, щоб ще раз спробувати повернути стосунки.
Я готовий навіть рік дати, тільки щоб вона сказала все мені сама. Від неї хочу почути. І спробувати можу, але якщо без жодних таємниць. Жодної гри і так далі. Нехай повернути довіру буде нелегко, але я теж хочу спробувати. Тільки нахиляюся, щоб сказати адвокатці, що я згоден, як Злата встає.

— Вибачте, ваша честь, — прикушує нижню губу. Хвилюється. На мене погляд кидає і відразу відводить. — Насправді в мене не було можливості сказати чоловіку, що, — зупиняється. Набирає повні груди повітря і продовжує, виштовхуючи весь кисень, але вже з моїх легень, — я вагітна.


А що буде далі ви можете дізнатися тут: Шлюб наосліп Покута
Перша книга тут
До зустрічі на сторінках!