Всім привіт! 

Сьогодні знижка на книгу  Ти лише моя.

Я підвівся на неслухняних ногах. Серце гупало в грудях так, що закладало вуха. Я хотів кинутися до неї, стиснути в обіймах і ніколи більше не відпускати, але її погляд прикував мене до місця. У ньому не було ні злості, ні радості. Лише нестерпний, глибокий відчай.

— Яно... — мій голос зірвався на хрип. — Боже мій, Яно. Ти повернулася.

Вона зробила кілька кроків уперед, зупинившись біля мого столу.

— Я б не прийшла, Вадиме, — її голос тремтів, але вона з усіх сил намагалася триматися. — Ти знаєш, що я б ніколи не повернулася. Але в мене просто немає іншого виходу.

— Що сталося? Хто тебе образив? Тобі потрібні гроші? Допомога? Я зроблю все, чуєш? Усе, що завгодно.

Я обійшов стіл і зупинився за крок від неї, боячись навіть торкнутися, щоб вона не зникла, як марево.

Яна судомно вдихнула, подивилася мені просто в очі й тремтячою рукою простягнула фотографію. Зі знімка дивилася маленька дівчинка.

— Її звати Ліка. Їй чотири роки, — кожне слово давалося їй із неймовірним зусиллям. — У неї твої очі, Вадиме. Вона — твоя донька.

Земля пішла з-під ніг. Моя донька. У мене є донька від жінки, яку я кохав більше за власне життя. Вона носила її під серцем того дня, коли Ірина зруйнувала наше весілля. Вона проходила через усе це сама.

Обіймаю кожного з вас. До зустрічі на сторінках моїх книг!

З безмежною любов'ю, ваша Крісті Ко ❤️