Книга Хвилі, штиль і зорепад перетнула позначку в 2 тисячі прочитань, 100 людей вирішили  що вона гідна бути в їхній бібліотеці. Я розчулена і вражена. Дуже дякую усім, хто приділяє своій час та увагу цій книзі ❤️

Також сьогодні вийшло два оновлення: дуже напружений розділ в книзі Перший зорепад. Плато злиття

Я підвелася і рушила в бік штурвалу не обертаючись. Ставши перед штурвалом спиною, я скинула свій плащ, лишившись у звичайній сукні, яка не стримувала мою силу, на відміну від плаща. Я видихнула та подумки звернулася до Релторена:

«Брате, мій фокус не пройшов. Мітка зникла, але мене нагородили нею знову. Якщо є якісь ідеї з порятунку моєї божественної дупи — з радістю прийму. А поки що — я не можу дозволити цьому кораблю потонути. Не після всього, що я пережила в Цилісеї. Тож якщо раптом ти не зможеш до мене достукатися — лови мою іскру у Сфері.— я гірко всміхнулася. — Люблю тебе, брате. Дякую, що був мені опорою.»

Думаю, залишаючи мені запас енергії на ментальний сигнал брат не мав на увазі щось таке під словами «запас лише на один сигнал, використовуй з розумом». Але вже як сталося. Я не мала марних надій і не очікувала жодної допомоги, тому що тверезо оцінювала ситуацію. Я програла, коли сподівалася, що мої ілюзії зможуть обманути Верховного Бога. Це була моя помилка і мені її виправляти.

І легкий, з дрібкою гумору розділ в книзі Розлом Морського Диявола. Перша жертва

До речі, вгадаєте хто тут хто з хлопців?

— Ось, наприклад, на чиємусь дописі з теорією про уламок космічного корабля п'ятсот тисяч вподобань і сто тисяч коментарів. 

— Ого! — вигукнув Марк. — І що пишуть?

— Що іншопланетяни летіли з місією захоплення та підкорення людства, але потрапили в бурю, і їхній корабель розбився десь дорогою, а уламок занесло в Алрожське море.

— Оце так, — посміявся Давид. — А коментатори що?

— Та що? Одні пишуть, що це повна дурня і автору треба перевірити голову, — у кімнаті залунав сміх. — А інші навіть пропонують іншопланетянам притулок і допомогу, якщо вони нарешті, цитую: «поприбираєте від влади цих товстозадих паскуд, які ніяк не нажеруться нашими грошима».

— Це вже схоже на наших людей, — гмикнув Алекс.

Запрошую вас до цих історій, якщо ви ще з ними не знайомі.

Дякую усім за підтримку ❤️