А в мене сьогодні до "Академії Мірравель" аж чотири віуази.☺️

Аона прийшла дуже невчасно. Але що вона перебила? А про це — читайте у розділі. ;)

— Ви що це тут влаштували?! — вона вперла руки в боки й окинула нас сердитим поглядом з-під насуплених брів. — Це лікарняна палата, а не готельний номер!

— Це не те, що ти подумала, Аоно, — сміючись, Дем піднявся з ліжка й почав взуватися.

— А то я тебе не знаю, Деме! — Аона все ще намагалася виглядати сердитою, але губи її вперто кривились в усмішці.

Я закотила очі. Ще мені не вистачало слухати їх спогади — де, коли і як між ними було. Я цього зовсім не хотіла знати.

— Може, обміняєтесь своїми щасливими спогадами наодинці? — сердито буркнула, вибираючись з-під ковдри.

— Ти диви, вона ревнує, Деме, — тут вже Аона не стрималась і захихотіла.

Кетта така Кетта)))))))

— Ти в цьому в академію не підеш, — Дем відвернувся і поставив тарілку на стіл. Голос його звучав спокійно, твердо, але з ледь відчутними хрипкими нотками. І саме вони розпалили в мені ще більший азарт.

— Чому? — я обійшла стіл і стала навпроти Дема, невинно кліпаючи очима, ніби дурненька школярка.

— Тому що, — сердито процідив він крізь зуби, вперто намагаючись дивитись мені в очі, а не трохи нижче. — Перевдягнися, Кетто.

— Якщо ти хочеш, щоб я вдягнула щось інше — перевдягни мене сам, — я грайливо підморгнула, підходячи зовсім близько до нього.

— Якщо я почну тебе перевдягати, — голос Дема понизився і тепер в ньому більш явно відчувалися хрипкі нотки, — то ми сьогодні не потрапимо до академії.

— Може, я саме цього й добиваюся? — я спокусливо облизала губи і зробила ще один крок до нього, катастрофічно скорочуючи відстань між нами.

Ті самі емоції, коли тебе змусили перевдягнутися у щось більш пристойне)))

Я стягла кляту сукню й жбурнула її на ліжко. Знайшла у шафі темно-бежеву легеньку кофтинку, вдягла широку зелену спідницю до колін і пов’язала на шию зелену хустинку з золотистим візерунком.

— Так краще? — вийшла до Дема, сердито склавши руки в кишені спідниці.

Дем окинув мене швидким, оцінюючим поглядом з голови до ніг.

— Набагато. Сідай снідати, омлет вже холоне.

Отакий поворот під кінець.❤️

За роздумами я не помітила, як ми дійшли до академії. Вже всередині, кинувши поглядом навколо, Дем раптом взяв мою руку в свою, підняв до своїх губ і… залишив ледь відчутний поцілунок на тильному боці долоні.

— Гарного дня, Кей!

Тепло всміхнувшись, Дем розвернувся і попрямував нагору, до свого кабінету, а я так і залишилися розгублено стояти посеред холу академії, відчуваючи на шкірі тепло його губ.

Читати: "Академія Мірравель. Назустріч таємницям" 

А ще в мене нарешті вийшло оновлення "Квітки для проклятого". Але тут всього один візуальчик. Зате який там розділ!❤️

Що ж там між ними вже сталося? Заходьте почитати!❤️

— Ти звела мене з розуму ще в нашу першу зустріч, — заявив він, дивлячись мені в очі.

Я недовірливо подивилася на нього.

— Ти ж мене прогнав. І потім ще багато разів.

— Я не міг забути твої очі.

— Дуже вагома причина затягнути мене в ліжко.

— Ти мені подобаєшся, — Даромир подивився на мене злегка примружившись.

Я скептично вигнула брову.

— І саме тому ти стільки разів мене проганяв?

— Так. Саме тому. Не хотів тобі нашкодити.

Читати: "Квітка для проклятого" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨ТікТок