(загадково посміхається, показуючи вам пальцями знак “Мир” як тільки ви звернули на нього свою увагу)

Салют. Давно не бачились. Не збирався сьогодні виступати, але все ж… наважився, бо, насправді, сказати є що, лиш слова зараз позбираю - і вперед.

(задумливо стукає подушечками пальців по пальцях дивлячись в сторону)

Я дуже радий, що ви мене читаєте. Правда: кількість моїх регулярних читачів виросла майже втричі від тих, що були, і це, я вважаю, заслуга мого роману “Там, де шепочуть хвилі”. Ваші схвальні відгуки і, навіть, рекомендація від пані Хельги окриляють мене та дають мені надію, що, все ж… моя творчість здатна дарувати емоції. І, також, я бачу, що ви читаєте мою “Ебонітову Орхідею”, що не може мене не радувати, що хтось все ж вирішив зануритись в моє читання глибше, ніж анотація. Тож якщо ви прямо зараз це читаєте, - низький уклін Вам, дорогі мої читачі, і особисто Вам, пані Хельго (вдячно посміхається).

Ну, добре (скупо розвів руками). Давайте я перший почну, і… скажу пару слів про поточних героїв - Влада і Марту.

Вони вийшли… справжні, я вважаю. Емоційні, цікаві. З характером, обидва: за ними цікаво спостерігати, що дуже добре помітно по коментарям читачів під книгою. Я неймовірно радий цьому, звісно ж. Вони складні, справді, і… я дуже хотів, щоб вони вийшли правдоподібними. І я вважаю, що впорався з цим завданням. А що ви думаєте? Як вам ці герої? Напишіть в коментарях свою думку.

(витримує задумливу паузу)

Насправді, є ще дещо. Плани. Зазвичай я підтримував темп безперервних публікацій; коли завершується одна книга, на другий день починається одразу друга. Далі… це може трошки змінитись.

Справа в тому, що прямо зараз я редагую одну з чернеток, і створюю абсолютно нову книгу. Чернетка мала публікуватись одразу після того, як буде завершений роман “Хвилі”, але… з дуже великою ймовірністю, після завершення у мене буде невелика творча пауза тут. Все тому, що, як виявилось, поточна запланована чернетка виглядає доволі сируватою, і в ній немає фіналу який я задумував (ну… так буває, коли тебе в столі більше однієї книги в запасі, насправді…), і… крім того, вона відчувається емоційно важкою для мене особисто. Вона про Кайра Руйнівника - доволі ексцентричного і неоднозначного персонажа з моєї космогонії. Коли я писав цю чернетку, давно доволі, мабуть, більше року тому, це виглядало так, як треба. Але зараз я відчуваю, що їй бракує вогню і… атмосфери, чи що? (ніяково чухає потилицю). Якоїсь… густоти, наповнення. І я відчуваю, що прямо зараз я… не готовий наповнювати її. Можливо колись… якось… але точно не зараз. Я не хочу випускати сирий продукт, тому що так я лише вигорю. Натомість… можливо, я випущу щось інше. Я ще не впевнений, куди саме поведу корабель Чіллверсу, бо, якщо відверто, книги у мене зараз взагалі не на першому плані.

Я активно веду той самий кураторський проєкт Лост Арт Архів в інстаграмі (посилання в профілі), де збираю модельні галереї. Багатообіцяючий проєкт, на перспективу, який вже перебив планку в 1100 підписників, і він росте, що чудово. Також, в планах випуск нового альбому від артиста Ессенсоул, що буде зосереджений на реміксах старих моїх треків, які мені подобаються, але вайб вже не співпадає, в тім я хочу, щоб вони звучали, тож… ось куди зараз йде моя основна енергія. Книги, поки що - це приємний бонус, але… не на часі.

(витримує коротку паузу)

Не впевнений, що буду щось випускати тут в моменти творчої паузи, можливо все ж щось буде, або я швидко придумаю, що почати публікувати, щось таке, що буде мені цікаво і захоплююче. Можливо, щось з серії нового циклу “Гра Архітектора”, швидше за все, тому що все інше потрібно шліфувати, як от ту ж книгу про Кайра. Коротше - буде видно.

(стримано посміхнувся, розвівши руками)

Ось такі новини. Тож наразі - тримаємо зв’язок, і читаємо “Хвилі”: там ще будуть цікаві цікавинки

(лукаво посміхається наостанок)

Мир. І Чілл.

Хроніки Архітектора: Код Реальності.

Плейлист Спотіфай для занурення у Всесвіт моїх книг.

Мій Інстаграм.

Мій ТГ з книгами.