Сьогодні хотіла подякувати за те, що начитали аж 5000 прочитань. Але не встигла,бо уже 6000. 147 бібліотек і 80 серденьок))) Щиро дякую за таку активність!!!✨✨✨

Для тих, хто не встиг познайомитися з книгою,скидаю уривок:

Ми з Сашком ледь доповзли до квартири. Ноги гули від танців, а голова була приємно порожньою — вперше за довгий час. Хоч і мої веселощі було нахабно перервано, все ж я приємно провела час. Тим більше один симпатичний хлопець взяв мій номер. І навіщо мені здались зараз ті стосунки? 

 Сашко, щось бурмочучи про «заслужений анабіоз», одразу зник у своїй кімнаті. А я… Я просто не донесла себе до ліжка. Диван у вітальні здався мені найкомфортнішим місцем у всесвіті. Я навіть не роздягалася. Просто впала на нього і провалилася в сон. 

Крізь дрімоту я почула якийсь звук. Рипіння дверей? Кроки? 

- Ну звісно… - Пролунав над головою низький, роздратований чоловічий голос. - А малий уже влаштував тут бордель. 

Я розплющила одне око. Світло від вуличного ліхтаря падало на високу постать, що височіла наді мною. Це був не Сашко. Хтось чужий, у дорогому піджаку, з розстебнутим коміром сорочки. Він дивився на мене з такою огидою, наче я була купою сміття, яку забули винести. 

- Гей, красуне, - він штовхнув мене на дивані. - Піднімайся і на вихід. Давай, ворушись, поки я поліцію не викликав. 

Сон миттєво вилетів з голови, поступившись місцем тваринному страху. Грабіжник? Ґвалтівник? У голові пульсувала одна думка: «Захищайся!». Рука автоматично намацала щось важке на журнальному столику. Настільна лампа. Металева основа приємно лягла в долоню. 

- Не підходь! - Закричала я так, що, здається, затремтіли скляні сходи. І раніше, ніж він встиг бодай кліпнути, я розмахнулася і, з усієї сили, зацідила йому основою лампи прямо в чоло. Гучний «дзинь», короткий стогін, і постать важко осіла на підлогу. 

- Саш-ко-о-о! - Мій крик перейшов на ультразвук. - Нас грабують і я, мабуть, його вбила. 

Сашко вискочив у самих трусах, переляканий і скуйовджений.  

- Що? Де? Сонь, ти жива? 

Він застиг, дивлячись на тіло, що лежало біля моїх ніг. Його очі стали розміром з блюдця. 

- Твою ж наліво… Макс? Софі, ти що, вбила мого брата?! 

Читати книгу тут: СКІЛЬКИ КОШТУЄ СВОБОДА

Також, хочу нагадати, що книга бере участь у флешмобі "Мелодія кохання"

І тут Історії, які вже зазвучали⭐⭐⭐