Вітаю, любі читачки і читачі!

Сьогодні діє знижка 15% на мій роман «Солодка ти»! Запрошую до цієї гарячої історії!

Уривок:

— Я обіцяв твоєму батькові, що потурбуюся про вас, якщо з ним щось станеться.

Він нарешті перестав поїдати її поглядом, відвів очі й глянув на будинок за її спиною.

— Ви дозволите нам ще трохи тут пожити? Я спробую зв’язатися зі старшою сестрою. Може, вона приїде і…

— Ні, я заберу вас до себе поки що. Тут ви жити більше не зможете. — Прозвучало категорично і страшно.

— Чому?

— Бо цей будинок скоро буде знесений. Ти ж не думала, що він потрібен мені, щоб тут жити?

Друга каменюка в серце. Ще більше болю. Тека випала з її рук. За сльозами Ярослава нічого не бачила.

Дім, у якому вона народилася і прожила все своє життя, двадцять один рік. Дім, в якому було стільки щастя і сонця… Все її життя тут. Душа тут. Серце прив’язане до цього місця.

— Як знесений?

— Бульдозером та іншою технікою.

— Ні, я… не розумію…

Їй хотілося кинутися на цього “родича” з кулаками. Навіть зробила крок до нього і підняла руки, але нога потрапила в якусь ямку, і не лише її кулаки, а вся вона почала падати на Устима. Він встиг підхопити і смикнути вгору, притиснути до себе, щоб не сповзла на землю. Ніс Ярослави вколовся об його щетину. Від нього пахло парфумом, схожим на ті, якими любив пшикатися її тато, — різким таким, чоловічим, більше схожим на ароматизатор для салону авто, ніж на парфум.

— Збирай речі. Можеш взяти все, що хочеш, в моєму домі достатньо місця. Решта все одно пропаде. Я приїду ввечері і заберу тебе з дітьми.

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

А також читайте мою новинку в процесі:

✨️ «До кінця днів»

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.