Оновлення книги "Сіль кохання" чекає на прочитання! Якби ви побачили свого коханця, з машини якого виходить приваблива жінка та ще й заграє з ним, чи повірили б йому, коли б він сказав, що то просто співробітниця? Особливо знаючи, що коханець ще той бабій у минулому. А може й в теперішньому теж?..

От і Олена не повірила. Попри те, що дуже хотіла повірити, але не змогла оговтатися від побаченого.

У Олени перехопило подих, коли відчинилися двері і з автівки вийшла гарненька така собі дівчина. Перше, що впало в око, її вік – вона була молода, набагато молодша за Олену, можливо років на 15. По-друге – реально красуня, струнка, з довгим шовковистим волоссям у облягаючих штанях та короткій курточці. Вона вилізла з машини, потім нахилилася назад до автівки і зазирнула всередину з чаруючою посмішкою, щось сказала і закрила дверцята. У наступну мить вона швиденько пройшла повз Олени у торгівельний центр. Олена ледве не впала – серце калатало так, щось аж нудота підступила до горла.

«Невже?! Невже це трапилося? Схоже, прийшов час заміни старої автівки, тобто мене… – промайнула думка. – Ну, ось і все. А що ти від нього хотіла, наївна? Ти ж знаєш його, чого дивуватися?..»

– Мила моя, ні! Не накручуй себе! – благаючи вимовив Ігор. – Я просто підвіз її до магазину, вона попросила, щоб не йти пішки і не мерзнути. Це ж просто…

Він спіткнувся, не знаючи, як сказати. Він не хотів казати правду поки що, бо це мав теж бути сюрприз. Але, якщо не скаже зараз правду, Олена так і буде мучитися підозрами.

– Співробітниця… – витиснув він з себе. Хотів додати – ріелторської компанії, але не додав. Не хотів раніше часу видавати свої плани.

– Я зрозуміла, – примусила себе посміхнутися нарешті Олена. Звісно, співробітниця, як же інакше? – Ігоре, я мабуть поїду до дому. Щось у мене голова розболілася.

– Ні, тільки не це! – Ігор реально злякався. Він зрозумів, що думає Олена. І не йому їй брехати. – Я вилікую увесь твій біль! Поїхали до мене, люба!

Він знову схопив її в обійми, узяв руками обличчя, притиснувся губами до її губ, але Олена на відповіла. Стояла, мов скам’яніла, і не могла поворухнутися.

– Оленко, вона з ріелтерської компанії, я просто підвіз її, – зізнався Ігор і гірко зітхнув. – Ну, звісно, ти мені не віриш.

– Вірю… – тихо мовила Олена. – Ігор, вибач, я поїду додому. Зустрінемось іншим разом.

А щоб ви зробили на місці Олени?

Нові глави вже на сайті! Читайте продовження «Сіль кохання», тисніть на посилання або на  зображення.