Сьогодні представляю для флешмобу  оповідання Листи Еврідіки

Випадково, шукаючи інформацію про королівські династії Європи до великої книги, яка поки що в роботі, я натрапила на сапфічну історію кохання, яка відбулася в 1760-х роках.

(А консерватори стверджують, нібито квір-орієнтація – «винахід» сучасного «зіпсованого» часу, і от в «святому» минулому нічого такого не було).

Якраз було! Збереглось близько 200 листів принцеси Ізабелли Пармської – до сестри її чоловіка, Марії-Христини Австрійської.

До речі, мене вразив той факт, що листи все ж збереглись, хоча в них йшлося саме про романтичні почуття.  А також те, що, хоча шлюб був політичним і не дуже щасливим, ерцгерцог Йозеф (пізніше – імператор Йозеф ІІ) після смерті Ізабелли не поспішав одружитися вдруге.

Саме з цього і виникла ідея твору на флешмоб.