– До речі, дякую, що врятував моє обличчя, – промовив я, не зводячи очей з дверей спальні, де лежала непритомна Аманда. Кутик рота трохи сіпнувся у посмішці: – Якби крісло сіло прямо перед лакеями, я знов з володаря перетворився б на посміховисько.
Еріан коротко хмикнув, пригубивши напій.
– Твоє обличчя було окремим видом мистецтва, Тею, – озвався. – Бачив би ти себе. Щелепа зведена, погляд – «не підходь, бо вб’ю». А як ти її тримав! Зрадниць так не тримають.
– Заткнись, – буркнув я. – Невже дійсно виглядав настільки божевільно?
– Ну... бажання допомогти тобі точно вбив на кореню. Дивно як ще зубами клацати не почав. Король, який ричить і кусається – нове слово у монархії Аралли.
– Не ричав я, – покосився я на нього.
– Але ж був близький? – підморгнув Еріан.
Я відкинувся, прикривши очі. Стиснув зуби. Хто б мені самому пояснив, що то було за дике, несамовите відчуття. Хотілося б думати, що лише страх втратити цінний ключ до мого майбутнього. Але щось інше, глибоке і темне, загарчало всередині, вимагаючи сховати її беззахисну, закрити від усього світу в моєму лігві.
– То... що з нею сталося? – обережно запитав Еріан.

Любі, сьогодні діє знижка! Доєднуйтеся до нашої спільноти, якраз наближаємось до кульмінації

ПОВЕЛИТЕЛЬ КАМ'ЯНИХ ГОРГУЛІЙ