Лише раз за все життя алкар зустрічає жінку, яка ідеально йому підходить. Ту, що стає для нього частиною його самого. З рештою ти можеш вгамувати фізіологічні потреби, навіть задоволення отримати. Але вони не торкнуться тих глибин душі, що призначені тільки для твоєї пари. Алкар впізнає її по запаху, по особливому відгуку внутрішнього звіра, який з цього моменту не знатиме спокою, доки не отримає обраницю в особисте користування, не назве своєю по праву.

Момент, коли ця жінка підійшла до їхнього столика, перевернув усе.

Спочатку Натан відчув запах. Зачаровуючий, шалено привабливий, ніжний. Всередині наче жаром обпекло, а звір заворушився, загарчав, бажаючи прорватися назовні. Натан насилу придушив його і, до кінця не бажаючи вірити в те, що з ним відбувається, спробував спровадити джерело власного сум’яття якомога далі.

Сам розумів, що його поведінка, напевно, здається іншим незрозумілою. З чого така агресія і неприйняття? Але пояснювати друзям правду не збирався. Не бажав зізнаватися в тому, що вважав слабкістю. Тому спочатку навідріз відмовився від пропозиції дівчини, не захотівши навіть нормально вислухати.

Стало трохи легше, коли вона відійшла. І все одно повністю взяти контроль над емоціями не виходило. Він все ще ніби відчував цей чаклунський аромат, що будив найдикіші бажання і одночасно прагнення захистити від усього світу цю жінку, пред’явити на неї права.

Але Натан вирішив, що зможе це подолати. Просто потрібно триматися подалі. Та й не бажав він більше ні з ким зближуватися. Ще й на рівні інстинкту розумів, що якщо впустить цю дівчину в своє серце, а потім втратить, цей біль ні в яке порівняння не піде з тим, що переживав раніше. Для алкара немає нікого дорожчого за свою пару! Тут навіть всі колишні прив’язаності відходять на задній план. І Натан найменше хотів давати таку владу над собою чужій жінці!

ШАДАРІ: НАЙМАНКА

УСІХ ЗАПРОШУЮ!