— Скільки людей нам... — почав було говорити Хантер, який сидів навпроти, але зупинився на півслові.

 

Його садистська посмішка миттєво зникла, а погляд намертво втупився в одну точку за моєю спиною. Артур поруч теж застиг, а його щелепа напружувалася. Навіть Ніна, яка щойно весело влетіла до їдальні з великим підносом, різко зупинилася, ледь не впустивши все на підлогу.

 

Я повільно, передчуваючи щось недобре, розвертаюся на стільці. І те, що бачу, змушує моє серце зупинитися, а горло миттєво пересихає, змушуючи судомно ковтнути слину.

 

Ребекка була майже, блять, гола.

 

На ній були тільки довбані мереживні труси і такий самий крихітний ліфчик, який ледве прикривав її груди. Вона спокійно, наче нічого не сталося, стояла на сходах, тримаючись пальцями за перила і дивлячись на нас. 
 

Ух, що ж вона йому влаштує)))

Новий розділ ПІД КРИЛОМ СИНДИКАТУ