Що робити, коли твій шлюб висить на волосині, а ти приховуєш від чоловіка своє минуле?

Віддати коханому свободу тіла, але не сказати те, чого він ніколи не знав про власну дружину⚡️

Зламані клятви розкажуть вам про кохання, яке на мало меж.

Поки страхи не почали керувати людьми.

— Мені дуже шкода. — Поцілунок у шию. — Я пропустив вечерю. — Мої губи опустились на ключиці. А легке тремтіння пройшлось по шкірі дружини. — І ти маєш повне право злитись.

Я взяв її долоні у свої. Пальчики були гарячі, але вона піддалась, коли я повів її до сходів.

— Повне право, кажеш? — задумливо запитала вона.

Ремінь вже був у моїх руках. Чорнота моїх очей зіткнулась із палким океаном блакиті в її погляді. Ми грали в цю гру безліч разів. Але я бажав її як вперше.

— Дай мені шанс показати, як я скучив, — я прохрипів їй на вухо.

Ребекка віддала мені свою свободу, коли я затягнув ремінь на її руках і обмотав його навколо дерев’яної ніжки перил зверху. Важке дихання розпалювало мене більше, ніж сам процес. Відкриті губи манили до поцілунку, за який я готовий був померти.

Чорна шовкова майка обтягувала груди. Її бажання завжди говорило раніше за слова. Я опустився нижче, мої пальці знайшли тендітну талію.

Важке дихання вирвалось із горла, яке я легенько стиснув іншою рукою. Великий палець пройшовся по соковитих губах, дружина легенько його прикусила.

— Ти готова прийняти мою капітуляцію, Левице? — прошипів я їй під майку.