— Моллі, прошу!

Цього разу судомне здригування її тіла він не втримав, і Моллі, вирвавшись тієї ж миті, притиснулась до стіни. Вона справді намагалась прийти до тями, але коли в дальньому кутку свідомості заворушилося чуже втручання, жоден її м’яз не став терпіти.

— Не роби так! – не в себе заверещала вона. – Не лізь в мою голову!

— Моллі... – знову важко зітхає Вілл, але вона відмовляється чути його. Своє ж ім’я било її по обличчю все з більшою жорсткістю.

Неспокійні пальці були готові рвати волосся. Тривога важким каменем тисла до підлоги та прогинала коліна.

“Замовкни-замовкни-замовкни. Зроби щось для того, аби він замовк, молю, тебе!” – невідомо до кого заблагала дівчина, задихаючись в власній безпомічності. Голова розривалася на частини від якогось внутрішнього спротиву, а кінчики занімілих пальців почало поколювати. До реальності її повернуло тільки на коротку мить, коли вона раптом почула вологий булькіт води. А потім, розплющивши очі, побачила скрученого на підлозі Вільяма, який впав на коліна, безрезультатно прокашлюючись та підхоплюючи долонями струмок із носа.

Як бачите, в сьогоднішній допис залітаю одразу зі спойлерів на щойноопублікований Розділ 31. За крок до межі. Ні на що не натякаю, але читачі-елементори, вас дещо чекає. Хоча що там скупитись, яке "дещо". Це один з найкоротших, але водночас найчуйніших розділів з книги. Навіть я щоразу плачу, коли час від часу зазираю до нього, і нічне редагування перед публікуванням не стало винятком. Словом, приємного читання))

А тепер до свіжих новин. Сталося нечуване: я змінюю обкладинки двох перших книг "Елементорів". Безкінечні створення презентацій для пар навчили мене хитрих штук в одній з програм, а дисципліна "ШІ в роботі журналіста" (точніше практична робота на тему ШІ та візуалізації) - допомогла пізнати всі принади "шишки", як любила висловлюватись одна моя викладачка.
То-ож, я подивилась на свої обкладинки, які останнім часом все дужче здавались мені занадто непримітними, нудними і якимись трохи дитячими чи що? І вирішила для себе. Терміново треба щось з ними зробити, а тому пропоную вашій увазі апгрейд облич мого веб-роману:

Товариство Елементорів. Том 1. Кривавий Діамант. Частина І

Товариство Елементорів. Том 1. Кривавий Діамант. Частина ІІ

Ось така краса тепер буде на моїй сторінці.

Ремарочка: Можливо... У недалекому майбутньому. Але не точно. Принаймні, не сьогодні. Подробиці читайте нижче)

Диво сталось, і мені дійшли руки виправити неточності з сережкою Моллі на першій частині роману: тепер білий камінь-талісман таки виглядає як котяче ікло, а не проста прикраса з перлин в золотій оправі. А наш улюбленець Вільям тепер показує обидва (різних на вигляд!!) ока. Сліпе ліве та шрам вийшли просто чарівними, нарешті ви зможете побачити його таким, яким свого часу він з'явився у моїй голові. Щоправда, жодне зображення, генерація, і навіть справжній арт не в змозі буде передати той самий холодний, насичений, глибокий, темно-синій відтінок його очей.

Трішки ще погралася з ШІ і ми разом з ним почаклували над написами і символами Елементів, зробивши їх сяючими. Заради цікавості також покажу пробний варіант макету обкладинок, склепаний на колінці, як то кажуть.

Обкладинка з Моллі

 

Обкладинка з Вільямом

Можливо, комусь ці версії обкладинок сподобались навіть більше - буду рада чути всі міркування, бо, зізнаюсь, сама досі вагаюсь, а чи не їм справжнє місце у якості офіційних обкладинок? Утім, їхній дизайн якийсь більш спокійний і затишно-загадковий, на відміну від магічно-блискучих перших двох, еге ж?

Якщо під цим дописом збереться певна активність, то, можливо, вибір обкладинки залежатиме вже не від мене, а від вас, хм-м?

Ну, а поки в мене все. Зазирайте, читайте і приєднуйтесь до чарівного світу тикодінів!