Раніше я майже не згадувала історію героїні, якій я завдячую своїм псевдонімом. Героїні, за життям якої спостерігала майже одинадцять років( десь від чотирьох і аж до шістнадцяти, коли я стала авторкою і втратила цю здатність)

Увесь цей час я була впевнена, що саме через мене її доля стала такою. Тому цей розділ – відповідь, яку я шукала увесь час після того, як більше не могла уявити, що ж там може бути далі.

Тож чи справді саме я зруйнувала їй життя? 

Країна Аві, Резиденція Вейлиде. 

Королева Ківенда

За великим столом з темного дерева сиділа королева Ківенда. Каштанове волосся зібране у просту, але зручну зачіску, а сукню замінив брючний костюм зі зручної тканини. Її очі зосереджено бігали текстом з листа, який вона уважно читала. І з кожним словом погляд сповнювався усе більшого невдоволення. 

– Каскад Грофту, – прошипіла вона, замінник лайки, – джардін евеліте. 

Тепер коли Анджеліка і Аделі були ученицями академії Евермент, вони автоматично ставали їхніми підданими за яких потрібно було нести відповідальність. Що додавало безліч зайвих проблем. 

–  Що там, Ківендо, –  запитав її чоловік Нігреко.

Йому було близько сорока років. Хоча чи насправді сказати важко, адже свій він зупинив ще в тридцять шість. Зовнішність мав ту, яка зазвичай буває у мешканців королівства Мадагаскар, адже саме звідти й був родом. Одружилися вони лише за давньою домовленістю двох держав. 

–  Вони їх втратили, – глухо відказала вона враз, нервово простукотівши пальцями, – повірити не можу, – важко зітхнула вона, уперше за цей час, спрямувавши погляд на нього. 

Вона не шукала підтримки, адже на Аві жінки мали більшу роль, аніж чоловіки. Тож важливішою у таких справах вважала себе. 

Декілька миттєвостей панувала мовчанка, після чого королева нарешті відповіла з деякою чи то скептичністю, чи то повагою. Усе ж зрозуміти справжні думки його дружини завжди було складно. 

– Вона хоче отримати шпигунів з Мадагаскару. 

Погляд її все ж показував розгубленість, а отже, час йому допомогти у прийнятті рішення. 

Схилившись ближче до неї він тихо прошепотів. 

– Це стало б для нас хорошою можливістю, адже так матимемо там своїх людей, – м'яко підштовхнув її до правильного рішення. 

Ківенда задумливо клацнула пальцями, а тоді торкнулася пальцями губ.

Вона вміла дивувати несподіваними рішеннями, які для нього ніколи не мали логіки. От наприклад, чому вона так вперто хоче навішати усі можливі завдання на це дівча. Та ще й планує зробити її головною чарівницею лише у якихось 22 роки, що зробить її заручницею статусу на все подальше життя, а у чарівників воно довге. 

А зараз їй лише 18. 

– Це безглуздо. Я ще розумію написати Метрії, як тій хто править на території суміжній з Мадагаскаром. Чи самим відписати, – спробував звернутися до здорового глузду дружини, та де там вона вже швидко друкувала повідомлення на панелі і не звертала уваги на його слова. 

Елевонда прийшла швидко, наче лише чекала наказу і це засмучувало. Вона була у чорній формі для тренувань і навіть шпагу забула залишити. Темно русяве волосся нашвидкоруч зібране у зачіску, а її ручна змія Еві, як завжди, обвивала плечі дівчини. 

Дивилася прямо навіть не опускаючи погляд, не те щоб вклонитися. Її витримка була такою, що з легкістю могла б стати однією з кандидаток в принцеси, якби у них не народилася власна дитина. 

–  Вітання, Ваші Величності. Хаседо Елевонда Аві, на ваше прохання прибула, –  відрапортувала вона з незмінною легкою усмішкою.

– Я б хотіла тебе дещо запитати? –  почала королева обережно, наче боялася злякати її. 

Елевонда ж відступила крок назад, залишаючи підвищення на якому стояла позаду, наче вже наперед дізналася про загрозу.

Королева відчула досаду та ніяк цього не показала. Невже її змія уже попередила свою хазяйку, зібравши інформацію через відбиток магічної енергії. Або…уже давно прочитала її думки. 

Була у Елевонди одна здібність, яка лякала своєю маштабністю – які стіни не зведеш, вона пройде крізь усі шари і дістанеться навіть того про що сама людина могла не здогадуватися. Усе найпотаємніше для неї буде як на долоні, а усе через здатність Повелительки змій і бездоганного читання аур. 

Вона відчула як руки з мокріли і спробувала приховати свій страх перед нею, а ще глибоку вину, яка роз'їдає зсередини. 

Ківенда відвела погляд у бік на картину з морем аби спробувати заспокоїтися і не бачити ту щиру образу і неприйняття, яке відбилося в очах дівчини. 

– Ви королева цієї країни і не можете зробити щось таке просте! – обурено сказала вона. – Я Хаседо Елевонда Аві відмовляюся від того, щоб послухатися вас, – сказала вона, хоч можна було зрозуміти як боляче їй це говорити і продовжила зопалу, – Я не хочу, щоб моєю країною правила така королева як ви. А я вас ще захищала? 

Король подивився на Ківенду і зрозумів, що вона вже паралізована підвівся зі свого місця і зробив крок до дівчини. 

– Хаседо Елевондо, – спробував згладити ситуацію він, адже виступав дипломатом і тим, хто завжди міг заспокоїти усі конфлікти одним лише словом, – я теж не хотів допустити усієї ситуації, бо знав, що це призведе лише до непотрібних образ. 

Оглянувшись на свою дружину він побачив, що вона схилившись на руки заснула. Видихнув з полегшенням, отже у нього є дрібка часу. 

– Слухайте уважно, замість королеви може бути інша людина, тож у майбутньому я розраховую на вас, – його голос звучав не відчайдушно, а впевнено, хоч він і відчував тривогу. 

Серце саме почало калатати, хоч таке не відбувалося уже давним давно. Погляд її і змії змінився на однаково зацікавлений і зосереджений. 

Здавалося, вони навіть діяли синхронно. Невже Еві це її фамільяр, хоч про такі випадки у Аві навіть не згадували і не знали чи таке можливо. 

– Я знаю, – відповіла дівчина уже зовсім інакшим тоном і поведінка її враз змінилася, – це лише вистава аби вона втратила пильність, – посміхнулася вона, а тоді додала ледь засмучено, – а ще як та, хто бачить майбутнє я знаю що мені зітруть память. Тож я так само розраховую на Вашу Величність, – завершила вона тихим тоном, наче уже давно змирилася зі своєю долею. 

Виставила ліву ногу, приклала руки до грудей і присіла, швидко зникаючи за дверима, які самі прочинилися і відразу ж і зачиниился. 

У повітрі ще деякий час витав аромат, який і змусив Ківенду заснути. Я ж зміг почути лише тому, що сама заклинателька дозволила. Отже, попри те, що здавалося, наче сама Елевонда не сприймала мене як правителя, насправді лише прикидалася. Що ж це було хорошим досягненням, та це не допоможе уникнути її долі. 

Радість, її очі світилися і навіть стали яскравішого відтінку. Те чого ніколи у ній не було дотепер. Отже, Елевонда, приспала ту іншу сутність. Видатна особа, якщо у такому віці, може зробити щось таке. 

– Що трапилося? – поцікавилася, глянувши на нього і марно намагаючись приховати попередні емоції. 

– Вона просто поставила тебе на місце. Тому пиши повідомлення, – відповів зі щирою усмішкою, яка у нього теж вже давно не з'являлася. 

Ківенда скривилася для годиться, але нічого не залишалося як зробити все самій. 

Тесс( ну якось підписуватися іменем Елевонди в розділі про неї дивно) Отже, я думала, що у подіях, які стануться далі я й винна, але виявилося, що Ела від початку все знала. А ще тією, хто зайняла тіло Ківенди є королева Вейлидо, яка навіть після смерті настільки не хотіла втрачати свою владу, що почала перетягувати свою душу в наступниць. І один цікавий момент Елевонда або її сестра могли б стати королевами, але саме вона й не дозволила. 

І те про що я реально шкодую, це коли в Ели була моживість вивчитись в академії на іншій планеті і таким чином уникнути цього всього, але тоді я ще не складала історії в стилі, та байдуже вже як буде. 

Телеграм канал 

Тік ток ( є відео зі спойлерами до цієї книги)