Мене нудило, а голова розколювалася, ніби її роздирав на частини лісовий ругару. Кишківник вивертало, я був за пів кроку від того, щоб познайомити навколишній світ із моїм внутрішнім. 

— Був дурнем, ним і залишився, — незадоволено проскреготів сталевий голос над моїм вухом. 

— Чого це я дурень? — ледь зміг вичавити я з горлянки.

— Та не ти, — в’їдливо пирхнув сталевий голос. — Про такий розвиток подій не ти мав думати. Хоча, бачить богиня, алхіміки також розумом не вирізняються. А вона ще казала, що твій аркан змінився. Дурна жінка.

Воліючи розбиратися з невідомими жінками та арканами, я насилу розплющив одне око, і все відразу стало зрозумілим. Таку пику важко з кимось переплутати. Білосніжне волосся та бліда шкіра чоловіка світилися в темряві фургона, мов справжній срібний Сивіль. На брудній бочці з-під риби сидів не хто інший, як сивий кардинал.

— Так, це ви хотіли зі мною поговорити? — не зрозумів я, розглядаючи його розшитий перлами костюм кольору слонової кістки. — Могли б з’явитися уві сні, як і вночі. Або просто прийти, як це роблять нормальні люди.

Насправді хотілося сказати інше, але якось було не до того. І як йому не шкода в білому вбранні їхати в брудному возі серед гнилої риби? Гюстав закинув ногу на ногу та зверхньо поглянув на мене, поправляючи накрохмалену краватку.

— А, вас і так тут немає, — зрозумів я. — Швидко ви перейняли фокуси старої рудоволосої подруги.

Сивий голосно розсміявся від згадки про Маджері й почав витирати розшитою золотом хустинкою невидимі світові сльози.

— Якщо стане наснаги повторити ці слова їй в обличчя, можеш вважати, що борг за мою допомогу сплачено, — сказав він, задихаючись від реготу.