А нашу "комп'ютерну систему" все ж таки зламали...

Всіх вітаю! Сьогодні на порядку денному фінал  «Тепла...»!

Щиро кажучи, я давно не зазирала на сайт через навчання, а по поверненню ще раз переконалася: ви  найкращі! Зазвичай святкують перші сто підписників, але на цю мить нас вже 115! Щиро дякую за підтримку кожному читачеві й автору-колезі! ❤️

Ще однією несподіванкою стали число прочитань та вподобайок на сторінці  «Тепла...». Більше п'яти тисяч і шістдесят сім відповідно  це мій особистий рекорд на Букнеті, і все це завдяки вам! Дуже приємно бачити, що книга відгукнулася стільком сердечкам☺️

А тепер повертаємося до нашого фіналу) Після останньої сцени ставки піднялися, як ніколи раніше. Впродовж всієї книги наші герої вперто намагалися "зламати" захист Ази й зазирнути в глибини його душі. Що ж, їм це вдалося. Та чи не пошкодують друзі про своє рішення? Адже іноді секрети тримають у таємниці саме заради безпеки тих, хто поруч...

Що буде з Беллою? Наскільки серйозні поранення Луки? І найголовніше  що відчуватиме Аза, коли оговтається після нападу й пригадає все-все про події цього доленосного дня?... Ці та ще купа питань все ще чекають на свої відповіді.

Як і було анонсовано в післямові, завершення книги  не завжди кінець історії. Тож, зустрічайте другу частину з назвою «Душа для зламаної ляльки»! Поки що лише обкладинка, а завтра з'явиться й перший розділ)

Анотація:

Аза дозволив друзям наблизитися, але вперто тримав дистанцію, ховаючи таємниці за усмішкою. До цього дня...
Зруйноване місто, ланцюг, що поневолив свідомість друга, й солодка кров на вустах. Усе мало закінчитися, як завжди: вони бояться й ненавидять він безслідно зникає. Тихо, без сцен. Аза не мав навіть права бажати тепла.
Він вирішив не йти одразу. Принаймні побачити знайому емоцію в очах, відчути рідний холод. Але їх не було. І це зламало останні запобіжники. Аза зняв всі маски, готуючись до найгіршого. Але що як їх не відлякає і це?...
Чи здатна щира близькість подарувати душу тому, хто століттями вважав себе лише зламаною лялькою? 

Діліться враженнями й теоріями в коментарях  з радістю почитаю й відповім на кожен!

Ваша Анна Пономар♥️

9 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Вітаю⭐️

Анна Пономар
15.06.2026, 19:57:23

Василенко Сергій, Дякую! ❤️

avatar
Іванна Турецька
15.06.2026, 15:52:52

Вітаю із завкршенням книги❤❤❤

Анна Пономар
15.06.2026, 16:28:59

Іванна Турецька, Дякую!

avatar
Svitlana Anosova
15.06.2026, 14:46:37

Вау✨️❤️✨️❤️✨️❤️✨️❤️✨️

Анна Пономар
15.06.2026, 14:51:58

Svitlana Anosova, Дякую)

avatar
Лана Нова
14.06.2026, 23:15:01

❤️❤️❤️

Анна Пономар
15.06.2026, 14:51:43

Лана Нова, ❤️❤️❤️

avatar
Еллі Мун
14.06.2026, 22:26:52

Вітаю з завершенням неймрвірно чудової історії ❤️

Анна Пономар
14.06.2026, 22:38:24

Еллі Мун, Дякую ❤️☺️

avatar
Лія Світова
14.06.2026, 22:06:16

❤️❤️❤️

Анна Пономар
14.06.2026, 22:06:30

Лія Світова, Дякую ❤️

avatar
Віккі Грант
14.06.2026, 21:46:39

Вітаю з завершенням ❤️

Анна Пономар
14.06.2026, 21:47:15

Віккі Грант, Дякую!

avatar
Олеся Тиха
14.06.2026, 21:35:43

Вітаю з завершенням чудової історії і її продовження!
дуже люблю ваших героїв ❤️❣️☀️

Анна Пономар
14.06.2026, 21:38:53

Олеся Тиха, Щиро дякую! Дуже приємно чути ці слова від автора, чиєю творчістю захоплююсь! ☺️

avatar
Кора Лайт
14.06.2026, 21:32:17

❤️❤️❤️

Анна Пономар
14.06.2026, 21:32:48

Кора Лайт, Дякую!

Інші блоги
"Тінь її обітниці" у віджеті на головній сторінці!
Сьогодні мій день почався з неймовірно приємного сюрпризу, і я захотіла розділити цю радість з вами. Моя книга «Тінь її обітниці» опинилася на головній сторінці Букнету, у віджеті «Набирають популярність»! Хто
А я казала, що це божевільна книга ⁉️
Ханна. І Ґєшеат. Саме ці двоє стояли на сусідній платформі в промені неочікувано теплого світла. Ханна була одягнена в якусь подобу сукні, що складалася з самих майже червоних стрічок, які облягали її струнку фігуру. Астраель
Рецензія книги Іванки сокіл, "Тінь, що не зникає"
У рамках Безстрокового марафону від авторки Тетяни Гищак Рецензія на книгу Іванки Сокіл, "Тінь, що не зникає" Сага на околиці Полинного яру Одразу варто попередити або обумовити, що моя рецензія може бути
Коли ілюзії залишаються в темряві
У підземній фортеці час не вимірюється сонцем. Тут він пульсує магічним світлом, насичуючи простір тривогою, що згущується перед великою бурею. Для Каліди цей «ранок» став точкою неповернення: шовк суконь більше не
Насправді
Насправді все не так швидко, як хочеться! Дорогі читачі, сьогодні, я хочу поділитися саме тим, що насправді все йде не так швидко, як би того хотілось. Тобто сам процес редагування, написання, та все інше. Я вже майже пів дня
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше