Падіння Небесних Каменів → небо раптом вирішило скинути на людей каміння → люди бігають → ховаються → тікають → хтось б’ється → хтось кричить → коротше, день явно не задався.

Велика Зима → хопа → настала зима → дуже холодно → ще холодніше → їжа закінчується → дрови закінчуються → оптимізм теж закінчується.

Відлига → нарешті потепліло → люди вилазять → дивляться навколо → «А де все?» → починають шукати їжу, дрова, житло і сенс життя.

Епоха Громад → один побудував хатину → другий сказав: «А давайте поселимося разом» → третій сказав: «А давайте торгувати» → четвертий сказав: «А давайте заберемо ваше» → і ось уже перша політика.

І тут з’являється Радан → щось побачив, у чомусь засумнівався, щось запитав…→ Пішов кудись →  іде → дивиться → щось помічає → думає → сумнівається → питає → йому відповідають → він сумнівається ще сильніше → знайшов людей → поговорив → знову засумнівався → пішов далі.

Перший союз → люди поговорили → довго поговорили → дуже довго поговорили → посварилися → помирилися → вирішили об’єднатися → «Ну тепер точно все буде добре».

Велика Русь → будуємо державу → встановлюємо порядок → пишемо правила → створюємо систему → усі задоволені → майже всі → ну добре, далеко не всі.

Місто над рікою → місто росте → людей більшає → проблем більшає → хтось будує → хтось торгує → хтось краде → хтось ловить того, хто краде.

Палати порядку → «Треба більше порядку» → створюємо ще більше порядку → створюємо людей, які стежать за порядком → тепер за порядком стежать настільки, що сам порядок уже нервує.

Серце Великої Русі → держава працює → торгівля йде → міста ростуть → усі трохи видихнули → і саме в цей момент сюжет такий: «Ага. Рано видихнули».

Люди майбутнього → молоді дивляться вперед → старші розповідають, як було раніше → молоді кивають → нічого не слухають → роблять по-своєму.

Тіні порядку → щось не так → хтось щось приховує → хтось щось помічає → ніхто нічого не пояснює → усі підозрюють усіх → чудова атмосфера для життя.

Місто, яке не спить → місто живе → працює → торгує → святкує → свариться → і десь там хтось уже замислюється: «А може, все це можна зламати?»

Люди, які почали зникати → один зник → другий зник → третій теж кудись подівся → влада: «Напевно, просто пішли» → інші: «Ага, звісно».

Люди, які ще пам’ятали → старі згадують минуле → молоді слухають → хтось не вірить → хтось починає розуміти → а минуле тим часом тихенько стукає у двері.

Перед Відходом → стає зрозуміло, що щось серйозно не так → одні залишаються → інші збирають речі → хтось каже «повернемося» → ну… звичайно.

ЧАСТИНА II — ТІ, ХТО ПІШЛИ

Ті, хто пішли → сіли → подумали → зібралися → пішли → довго йшли → припливли → побачили нові землі → «Ну начебто непогано».

ДАЛІ БУДЕ... ЩО БУДЕ? ТА ХТО Ж ЙОГО ЗНАЄ? ДУМАЮ ЩОСЬ НЕ МЕНШ ЦІКАВЕ!